Цей чоловік, якого доля свого часу привела у Виноградів, погодився розповісти про те, як «підсів на голку», як у наркотичному пеклі балансував між життям і смертю.
Нині «ломка» та опій сняться йому тільки в страшних снах. Отож, слово – колишньому наркоману:
– Я народився в Донецьку. Наркотичні речовини почав вживати в 7-му класі. Спершу спробував, як мовиться, «за компанію», з цікавості. Далі сподобалося бути «під кайфом». Між іншим, у нашому класі навчалося 25 учнів, 17 з них вживали наркотики. Починали ми з марихуани. Поступово втягнувся. «Легкі» наркотики вживав рік-два. Далі разом із друзями спробував «важчі» – хотілося сильніших відчуттів. Повірте, це затягує швидко. Колов собі опійні внутрівенно.
Батьки захотіли, аби я навчався в училищі. А я, і навчаючись там, продовжував колотись. Батьки, звісно ж, запідозрили лихе і просто-таки жахнулися. Не знаючи, що робити зі мною, вирішили відправити на строкову службу. Сподівалися, що армія зробить з мене нормальну людину. Надіялися, що там з дурманним зіллям буде покінчено. Проводжаючи мене, друзі непомітно від батьків «напакували» мені в кишені запас наркотиків, спорядили «на дорогу».
Я потрапив у навчальний центр на Львівщину. Наркотичного «арсеналу» вистачило на два місяці. Після «учебки» мене було переведено у військову частину. Наркотики закінчилися. Я вже не коловся. Отримати дозу просто не було звідки. Ось тоді я насправді відчував себе ніби в наркотичному пеклі. Нелюдський біль пронизував усе тіло, мені навіть здавалося, шматував його. Я корчився в судомах, увесь тремтів. Думав: «Ну, все. Настав мені кінець. Помираю. А як хочеться жити!».
Глянувши на мене, лікар військової частини відразу здогадався, що це «ломка». Мене відвезли до нарколога. На той час я виглядав страшно – страшенно схуд, зуби випадали, очі запали, обличчя землистого кольору. Це був жах. Я кричав, знемагав від судом, усе тіло дуже боліло. Словом, довелося зізнатися, що я – наркоман зі стажем. Мене скерували до Львівського госпіталю.
Приїжджали батьки. Я не знав, як дивитися їм у вічі. Пролікувався два місяці. Згодом мене комісували. Коли, схаменувшись, отямився, зрозумів – здоров’я загублене. Куди котитися далі? Скажу одне: з наркотиками я «зав’язав». Назавжди. Безповоротно…
