Свято Водохреща нічим особливим не вирізнялося з-поміж інших релігійних празників для Володимира, жителя села Вонігово Тячівського району. Просто ще одна нагода посидіти з родичами чи приятелями у компанії.
Чоловік «не моржує», у крижану воду в такі дні не пірнає. Але Водохреща майже п’ятирічної давності, мабуть, згадуватиме все життя…
Тоді, напередодні великого свята Володимир вдома ночував сам. Звечора гостював у рідних, тож повернувся пізно. Сон звалив чоловіка майже одразу, однак відпочивати довелося недовго. Прокинувся від якогось шуму в коридорі. Не встиг щось второпати, як у дверях «виросла» темна постать. Розгледіти незваного гостя у темряві господар не зумів, бо той відразу накинувся на нього і став завдавати ударів по голові. Бив не тільки руками, а й ногами. Потім у хід пішла табуретка, якою потерпілому дісталося по плечах та інших частинах тіла. Далі до незнайомця приєднався його напарник. Удвох, не давши жертві прийти до тями, вони стали вимагати у Володимира гроші.
Ошелешений чоловік спробував, було, викрутитися: мовляв, грошей у будинку немає. Та один з нападників зухвало просичав: «Ти ж із заробітків недавно приїхав! Тож не обманюй, бо буде гірше!..». На підтвердження своїх слів завдали ще кількох стусанів. Як Володимир не опирався, та довелося віддати зухвальцям всі свої заощадження – чотири тисячі доларів та 4200 гривень. Наостанок непрошені гості пригрозили чоловікові і покинули його обійстя.
Про пережиті нічні страхіття наступного ранку селянин розповів родичам. Довелося звертатися по допомогу не тільки до правоохоронців, а й до медиків. У потерпілого діагностували закриту черепну-мозкову травму, перелом потиличної кістки, забій головного мозку та численні рани голови.
Тячівським міліціонерам належало провести клопітку роботу: встановити, виявити і затримати небезпечних зловмисників, які через власну наживу ледь не позбавили чоловіка життя. Потерпілий перебував у досить важкому стані, та попри це, оперативникам вдалося поспілкуватися з ним. Той розповів, що під час екзекуції через брак світла у помешканні не зумів добре розгледіти своїх кривдників, та зауважив: однин з них був дуже схожий на 22-річного жителя Вонігова Івана. Голос, статура, рухи бандита нагадали потерпілому його односільчанина.
Стражі порядку одразу ж подалися на обійстя, де проживає молодик з родичами. Однак вдома хлопця не застали. Рідні запевнили: не було його ще звечора, а вдосвіта нібито заглянув на хвильку, зібрав речі і кудись подався. Це тільки посилило підозри правоохоронців щодо причетності молодого чоловіка до нічних відвідин чужого обійстя. Але світло міг пролити хіба що сам Іван. Бо про іншого зухвальця в оперативників взагалі не було жодної інформації. У наступні кілька днів Іван додому не повернувся. Хлопця оголосили в розшук.
Тим часом вдалося знайти зачіпку стосовно його напарника – відбитки пальців, знайдені на місці скоєння тяжкого злочину, належали 28-річному Василеві. Цей молодик народився в селі Руське Поле, зареєстрований у Тячеві. А до Вонігова навідувався часто, оскільки тут оселився у своєї співмешканки. Правда, і цей наче у воду канув – застати молодика не вдалося ніде. Співмешканка та родичі нічого не знали про місцеперебування Василя. Принаймні, так казали.
Інформація про розшук зухвалих зловмисників надійшла в інші регіони. Десь через місяць тячівським оперативникам довелося виїжджати аж на Полтавщину, де знайшов пристанище молодший із нападників. Далі його етапували на Закарпаття, після проведення розслідування відбувся суд, який виніс вирок: за скоєння розбійного нападу Іванові присудили відбувати тюремний строк…
З тих пір минуло майже п’ять років. Іван відбув покарання і повернувся у рідні пенати. В його житті відбулися позитивні зміни – народилася дитина. Натомість Василеві увесь цей час вдавалося уникати зустрічі з працівниками міліції, молодик мотався світами. Після арешту напарника він чкурнув у Росію. Потім роз’їжджав по Україні, за якийсь час завітав на сусідню Івано-Франківщину. Саме там днями спільно з тамтешніми колегами тячівські оперативники і затримали його. Тепер події злощасної хрещенської ночі, коли з напарником подався по «легкі» гроші на чуже обійстя, йому нагадують слідчі.
Як повідомляє співробітник Тячівського райвідділу міліції Іван Філіп, на поверхню уже випливають й інші Василеві «грішки». Так, ще в листопаді 2007 року на подвір’ї диско-бару у тому ж таки Вонігові під час сварки з місцевим жителем він завдав йому удару кулаком в обличчя. Медики тоді діагностували у потерпілого закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, перелом щелепи тощо. А такі тілесні ушкодження згідно з ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України кваліфікуються як середньої тяжкості.
Усі кримінальні обставини Василевої біографії з’ясовує тепер старший слідчий Тячівського райвідділу міліції Олександр Корнута, повідомляє Михайло Пискач, газета «Відомості міліції».
