Якщо ви думаєте, що мініатюрні книжки – сучасний винахід, то глибоко помиляєтеся. Вони були ще в середньовіччі. Хоча й тут допоміг прогрес. У позаминулому столітті було винайдено спосіб фотомеханічного репродукування. А отже, текст стало можливим зменшувати.
Прогрес у гравірувальній справі відкрив нові горизонти щодо ілюстрацій. Взагалі, такі книжечки часто ставали друкарськими та естетичними шедеврами. А деколи при їх виготовленні використовувалися навіть коштовності.
А ще неабиякою гідністю сповнює наші серця те, що найменша з мініатюрних книг створена колишнім закарпатцем, а згодом киянином Миколою Сядристим! Це «Кобзар», який прекрасний майстер скріпив… павутинкою. Неозброєним оком, звісно, такий «Кобзар» не прочитаєш. Треба брати мікроскоп.
Полюбляв мініатюрні книги і Наполеон. Він мав цілу таку бібліотеку! І складалася вона із 49 малесеньких томиків, які супроводжували полководця в його військово-польових умовах.
А тепер давайте повернемося на Закарпаття. Тут, де на нас дихають кордони різних держав, де співіснує багато культур, теж підхопили традицію мініатюрної книжки. А ще з великою любов’ю її збирали в колекції. У Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Ф.Потушняка таких видань майже тисяча!
Як творилася ця колекція? Найперше, завдяки такій речі, як обов’язковий примірник. Він надходив із центральних, республіканських та регіональних видавництв колишнього Радянського Союзу. Але не менше родзинок – подарунки книгозбірні в різні роки. Як от «Тутешняцька республіка» Марка Бараболі, видана у Словаччині 1970 року. Є тут і книжки видавництва «Карпати», зокрема збірка Дмитра Вакарова. До речі, перекладач творів та автор передмови – Дмитро Павличко. А от у видавництві «Дніпро» побачили світ «Угорські прислів’я та приказки» у перекладі нашого краянина Юрія Шкробинця. Якщо ще трохи попишатися своїм, рідним, то є тут і мініатюрна колекція малоформатних фотолистівок «Дерев’яні храми Закарпаття». І це далеко не все.
Перлинкою називають бібліотекарі сувенірне відтворення «Азбуки» першодрукаря Івана Федорова. Цьому «підручнику» вже років… ну, не п’ятсот, а чотири з половиною століття! А от про Шевченка є розкішне як зовні, так і внутрішньо видання. Збірка називається «Я вас так искренно люблю». Сюди увійшла автобіографічна повість Варвари Рєпніної та її листи до Тараса. Чудово підсвічують цю розповідь і репродукції картин цього періоду, які Шевченко зробив у маєтку Рєпніних!
А ще сьогодні можна побачити крихітні книжки із поезіями А.Ахматової, О.Мандельштама, С.Єсеніна. А це просто відновлена давня традиція, яка викликала неабияке захоплення у читачів і 50 років тому.
А щоб і самому орієнтуватися у морі цих крихітних книжкових кораблів, то в «Искусстве книги» було видано бібліографічний покажчик «Миниатюрные и малоформатные издания», де охоплено період із 1813 до 1975 років. Потужний шквал інформації, чи не так?
А от щодо того, аби знатися на розмаїтті мініатюрних видань закарпатської книгозбірні, у видавництві В.Падяка, завдяки праці укладачів М.Бадиди та Л.Притулки, вийшла книга «Краплини книжкового моря». Як зазначає Любов Притулка, завідувачка відділу зберігання бібліотечного фонду книгозбірні, ця колекція – своєрідна планета, де діють особливі закони тяжіння і масштабів, і вона зачаровує винахідливістю художників і друкарів. Любов Притулка також яскраво та соковито розповідає, звідки ж взялася мініатюрна книжка, як вижила і чим, власне, живе зараз.
Мар’яна Нейметі, газета "Новини Закарпаття"
