каже, що цитрус боїться протягів

67-річний Василь Генюта з села Забрідь Великоберезнянського району Закарпаття п’ятнадцятий рік вирощує вдома лимони. Щороку збирає з деревця до сотні фруктів.

— Якось знайомий дав мені паросток культурного лимона і вдома я привив його на дикий, — розповідає Генюта. — Через два роки той почав плодоносити.

Дерево виросло до 3 м. У квітні Василь Васильович виносить його на подвір’я, у жовтні — знову до хати.

— Ставлю перед будинком, але дивлюся, щоб не було протягів, бо інакше не буде родити, — каже. — Улітку дерево поливає дощ. Узимку зволожую листя та стовбур із сифона.

У Генюти цитрус цвіте та плодоносить несезонно.

— Буває, що навесні зацвіте, торік — на Різдво, а цього разу — наприкінці осені заквітнув, — каже Василь Васильович. — У хаті робили ремонт, тому деревце довго тримали на вулиці і цвіт почав опадати. У січні з’явилося лише декілька плодів, — показує десяток зелених лимонів.

Щороку Генюта підживлює цитрусовий.

— Переважно коров’яком, — веде далі. — Особливо тоді треба живити його, коли цвіте і плодоносить. Іноді додаю у ґрунт калійного чи азотного добрива.

Доспівають лимони за три місяці.