Вчора футболіст Шахтаря відзначив свій 25-й день народження.
- Ти вже рік в Шахтарі. Освоївся?
- Так, все в порядку. Перевіз до Донецька свою сім'ю. У цьому році плануємо віддати сина, йому 2,8 року, в садок. Самий звичайний! Нехай спілкується з дітьми, звикає до колективу.
- А дружина знайшла тут подруг?
- Вона здружилася з дружинами футболістів - з Танею Іщенко та Стелою Худжамова. Вони на стадіон компанією ходять і навіть разом наші виїзні матчі дивляться: знайшли якесь затишне місце з телевізором і дружно вболівають за Шахтар.
- Цього року ти вперше став чемпіоном. Як ви будете почуватися?
- Дуже добре! Було багато дзвінків, поздоровлень. Дай Бог не востаннє!
- Як тобі в збірній?
- Добре. Мирон Маркевич - хороший тренер і відмінний психолог. Для нього дуже важливо створити саме колектив. Помічники у тренера молоді, з ними легко. Загалом, мені все подобається.
- Збірна Маркевича від збірної Михайличенко сильно відрізняється?
- Є трохи. Хоча в цілому разючих відмінностей від минулої системи тренувань немає - нічого особливо нового. Тільки при Михайличенко ми зазвичай приїжджали на базу раніше і займалися разів на день. А з Маркевичем тренуємося двічі, тому й встаємо раніше.
- Як спілкуються між собою донеччани, кияни та харків'яни?
- Абсолютно нормально. На самому початку Мирон Богданович зібрав нас і сказав: "Запам'ятайте: тут немає гравців Шахтаря, Динамо, Металіста або Карпат. Тут всі рівні». Так і є.
- А з відпусткою як?
- Та ми вже до збірної відпочили з дружиною в Еміратах тиждень. Так що тепер поїду додому в Західну Україну.
- На відпочинку більше любиш повалятися на пісочку або походити по екскурсіях?
- Ой, тільки повалятися. За сезон так набігався, що потім хочеться просто полежати. Але дружина тягне по магазинах (сміється). Хочеш не хочеш, а доводиться складати їй компанію. Приїжджаємо з двома сумками, їдемо - з п'ятьма. І головне - кожен рік знаю, що так буде, і все одно сподіваюся: раптом щось зміниться. А нічого не змінюється.
