Закарпатки Наталя Малай та Алла Феєр понад десять років живуть у Празі. Наталя – родом з села Яблунівка на Хустщині, Алла – з сусіднього Буштина. Так склалося, що для обох жінок Чехія стала другою домівкою.
Разом з Наталею тут – її сім’я, донька навчається у місцевій школі, а Алла на деякий час поверталася додому, працювала у Тячеві, але зараз знову в Чехії. Як тільки подруги дізнались, що до Праги везуть на лікування поранених на Майдані, вирішили, що мусять підтримати їх, по можливості допомогти.
Ми попросили Наталю і Аллу поділитись враженнями від знайомства з пораненими українцями.
– Дівчата, розкажіть, будь ласка, як ви познайомились із постраждалими на Майдані українцями?
Наталя: – Про те, що українці лікуватимуться у Чехії, ми дізнались від місцевої активістки Галини Андрейців. Вона через громадську організацію «Українська європейська перспектива» у Празі займається організацією мітингів на підтримку України у Празі та збором допомоги на потреби Євромайдану. На оздоровлення активістів, які постраждали від дій силовиків, уряд Чехії виділив 10 мільйонів корун, тобто близько 370 тисяч євро.
Загалом, усіх поранених, яких військовим літаком доправили на лікування до Чехії, – а їх було 27 – розмістили у трьох лікарнях Праги. Вісьмох, найважчих, – у військовому шпиталі. А ми ж тут живемо неподалік, то й вирішили, що обов’язково підемо туди.
Ми познайомились там з багатьма нашими земляками з різних міст – Червонограда, Тернополя, Луцька… У кожного – важкі вогнепальні поранення, інші численні травми. Але найбільше здружилися з трьома нашими героями – киянином Валерієм, Сергієм з Одеси та хмельничанином Олександром. Валєра отримав десять куль від дробовика – в ногу, голову, «беркутівець» зламав йому руку. Наразі йому витягли кулі з голови, там уже місця живого не було від швів, але йому потрібна буде ще одна операція. До речі, 7 березня у лікарняній палаті він відсвяткував 50-річчя. З ювілеєм його прийшли привітати консул України в Празі з дружиною.
Одесит Сергій – сотник Самооборони Майдану – 18 лютого потрапив у полон «Беркуту», в міліції проти нього порушили кримінальну справу. Після кількаденних знущань, за рішенням суду його випустили. У нього були зламані ребра, вщент розтрощена рука...
Сашко потрапив під вогонь під час інциденту біля Хмельницького СБУ 19 лютого. В нього після поранення почались проблеми з внутрішніми органами. Але лікарі постаралися на славу, і всі пацієнти після тритижневого лікування пішли на поправку.
– Що вас найбільше вразило з їх розповідей?
Алла: – Мабуть, те, що вони відбивали атаку озброєних «беркутівців» зовсім без захисту, як вони жартували, «з рогатками». Ми захоплюємось їх силою волі, духу, їх вірою. Навіть такі «поламані», активісти повторювали, що будуть боротися до кінця. Вони вселили в нас таке натхнення і снагу! Одне не вкладається в голові: як можна було допустити те, що стріляли у беззбройних людей. Ми запитували хлопців: чи зможете ви колись пробачити силовикам те, що вони отак пішли на вас зі зброєю? І вони відповідали: ні, ніколи. До речі, героями чоловіки себе не вважають і не хотіли б ніде фігурувати. Ми навіть їх прізвищ не знаємо. Та це й не важливо. Кожен з них – Людина з великої букви, з великою душею і добрим, відкритим серцем. Вони дуже сумували за Україною, просто марили своїм поверненням, особливо в останній тиждень лікування. Зараз багато хто вже поїхав додому, а дехто, як наші друзі Валєра і Сергій – на Майдан. Ми настільки здружилися, що, прощаючись, ні ми, ні вони не могли стримати сліз. Хоч увагою герої Майдану тут обділені не були, але чомусь запевняли, що ми, закарпатські дівчата, найкращі. Звичайно, це було приємно.
Сашко ж іще залишається у Празі в очікуванні подальшого лікування.
– Чи підтримуєте зв’язки і зараз?
Наталя: – Так, зідзвонюємось, спілкуємось по скапу. Ми домовились, що коли в Україні все налагодиться, наші герої приїдуть до нас у гості разом зі своїми рідними, а потім ми до них поїдемо.
– А як, на загал, українці, а зокрема, закарпатці, які живуть у Чехії, ставляться до нинішніх подій на Батьківщині?
Алла: – Люди підтримують своїх земляків, як можуть. Щотижня тут, у Празі, проводяться мітинги на підтримку України. Сюди приходять сім’ї з дітьми, молодь, люди літнього віку, які живуть у Празі, а також приїжджають ті, хто живе в інших містах. Ставлять свічки за Небесну сотню, організовують допомогу для Майдану. Чехи теж долучаються до цих акцій, демонструючи свою підтримку Україні.
Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua
