Чисельність фермерських господарств в Україні за останні 4 роки скоротилася на 10%. Податки, відсутність фінансування, низькі ціни на кінцеву продукцію на тлі постійного зростання вартості палива – ось неповний список того, з чим щодня доводиться стикатися закарпатському фермеру.
Кількість фермерів в Україні постійно скорочується. Ціна зерна, яку пропонують трейдери, ледь покриває витрати. Дрібні аграрії вже не прагнуть, як це було раніше, продавати пшеницю і кукурудзу прямо з поля “задешево”, однак ціна зберігання на елеваторах для них непідйомна і довго там зберігати свій врожай вони просто не можуть. Ще й врожайність у більшості фермерів стрімко падає через виснаженість грунту. Якщо щороку на землі садити одну й ту саму культуру, без сівозміни виснажиться грунт. Такий грунт не забезпечує рослину поживними речовинами, відтак цілі поля посівів жовкнуть. Інша проблема – зараженість пустих земель бур’янами та амброзією. Фермери в один голос стверджують, що реальних і дієвих державних програм з підтримки фермерства в Україні немає. А ще й до всіх негараздів додалась девальвація гривні.
Тож чи продавати врожай чи лишити його про запас, а може й зайнятись чимось іншим на Закарпатті – ось питання номер один для нашого аграрія. Закарпатська земля родюча і тут ростуть найвибагливіші сорти рослин. Проте населення не поспішає ставати фермерами і величезні площі землі просто пустують. Але якщо так піде далі – доведеться сільгосппродукцію імпортувати, а для країни що має найбільше чорнозему в світі це не те що ганьба, це тривожний дзвінок переглянути владі підхід до аграріїв і розробити програму підтримки вітчизняного виробника. Тим часом фахівці радять селянам запасатись зерном для власних потреб, поки девальвація гривні не зробила зі звичайних продуктів розкіш
М-Студіо
