Як люди, так і села мають іменини, які властиво масово відзначати. Приємно констатувати, що і у нашому гірському краї входить у моду святкування дня уродин населених пунктів. Серед тих, хто вже традиційно празнує — село Лозянське. До речі, започаткувалося це свято ще у 2002 році. Цього разу підполонинський осідок відзначав 461 роковини свого заснування.
А головним ініціатором вже традиційного святкового заходу став теперішній сільський голова Іван Сопко. Вже дев’ять років поспіль ця енергійна, багата іншими позитивними якостями людина очолює місцевий орган самоврядування. Високе довір’я односельчан старається повсякчас, незважаючи на різного характеру проблеми, виправдовувати сповна. У підтвердження цього варто згадати деякі конкретні справи, які засвідчують докорінне покращення добробуту лозянців. Так, приміром, у центрі села було відкрито двоповерховий будинок, у якому розмістилися сільрада і фельдшерсько – акушерський пункт, пройшла повна телефонізація населеного пункту, в тому числі присілка Сопки і житлового масиву Прохідниця, введено кабельне телебачення, став до ладу стадіон, який вважається одним з кращих у районі, запущене “голубе паливо” у верхньому кінці Лозянського.
Внаслідок реконструкції бездіючого приміщення, яке належало колишньому колгоспу, тут розмістилася не лише фара священика, але й школа катехизації, в якій о. Володимир Проданець вчить учнівську молодь Божому слову. Цього літа за участі владики Мілана Шашіка освячено нову Свято-Вознесенську греко-католицьку церкву, будівництво котрої розпочалося лиш три роки тому. Це, між іншим, вже п’ята за рахунком свята споруда у селі. З-поміж важливих подій, безумовно, і газифікація високогірного присілка Сопки, яку з нетерпінням давно очікувало тутешнє населення. З цього приводу варто відзначити і зусилля першого заступника голови райдержадміністрації Василя Радовецького, який є членом виконкому сільської ради, по праву заслужив звання почесного жителя Лозянського. Можна доплюсувати до низки втішних фактів і облаштування вуличного освітлення та інші добрі діла в ім’я села, яке з давніх часів славне працьовитими людьми.
Естафета ділових справ має продовження. І тепер, коли населений пункт заздалегідь старанно готувався до свого чергового іменного свята, не обійшлося без події, яка заслуговує особливої уваги. На першому поверсі адмінбудинку сільради гостинно відчинила свої двері сучасного зразка бібліотека. Подібному закладу, котрий оснащений класними меблями і технікою, у тому числі Інтернет-клубом, можуть по-доброму позаздрити не лише на одній Міжгірщині. За відкриття книжкової скарбниці (див. на фото вверху) сільський голова Іван Сопко теплими словами привітав присутніх як з новосіллям, так і святом села, висловив сердечну вдячність всім тим, хто підставляє плече допомоги.
Не лише слово для щирих поздоровлень мали перший заступник голови РДА Василь Радовецький та начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Олександр Шемет, але й вручили чудовий подарунок — масштабного екрану кольоровий телевізор. У свою чергу гості з обласного центру — головний спеціаліст управління культури Закарпатської ОДА Оксана Дурунда та директор обласної університетської наукової бібліотеки ім. Федора Потушняка Надія Григаш дарували пилосос.
На цей раз високе звання почесного жителя Лозянського присвоєно 82-річному сопківчанину Федору Грабовчаку, який до всього удостоївся ще пам’ятного та цінного подарунка. Почесними грамотами нагороджено депутатів сільради Василя Леня та завідуючу бібліотекою Світлану Тайстру, члена виконкому, почесного жителя Лозянського банкіра Миколу Пилипчинця, священика Володимира Проданця.
Свято без музик не буває. Звеселяли село вокально-інструментальний гурт “Весільний драйв” у складі Івана Янчика, Ігоря Пижика і Василя Сопка, танцювальний учнівський колектив під керівництвом педагога Оксани Лолин, на адресу якого за виступ линули гучні оплески.
Голова сільради Іван Сопко пообіцяв, що спільно з депутатським корпусом і підтримки інших будуть докладати максимум зусиль, щоб село під шовковою полониною Кук кращало з року в рік. Хто старається, той обов’язкового свого домагається.
