Того дня, коли ми завітали у Теково, голова сільської ради Олександр Коложварі поїхав по справах у місто. Про те, чим живе цей населений пункт нам розповіла секретар сільської ради Марія Дудаш, яка добре обізнана у всіх справах, адже працює на сільраді майже 30 років, переважно займаючи посаду секретаря.
– До нашої сільської ради входять два населені пункти – Теково і Гудя. Загальна кількість населення становить 2189 чоловік, 603 з яких проживає у Гуді, – каже Марія Василівна. – Національний склад у нас двомовний: 28 відсотків угорців, 72% українців. Щодо релігійних конфесій, то є у нас православні, греко-католики та реформати. Останні мають окрему культову споруду, а от у церкві Петра і Павла проходять почергові богослужіння: православні моляться зранку, а греко-католики – після обіду. Релігійних протистоянь нема, та все ж ведеться мова про будівництво ще одного храму.
На жаль, спостерігаємо спад природного приросту населення: якщо, приміром, цьогоріч у нас народилося 20 хлопчиків та дівчат, то померло близько 30-ти осіб, на рушничок щастя стали 15 молодих пар. Нові сім’ї, звісна річ, потребують власне житло. Для них відкритий новий мікрорайон, де, згідно генерального плану забудови, вже виділено більше 80 ділянок. Та поки що будівництво не ведеться, оскільки землі тут вважаються особливо цінними. Наразі ми звернулися з клопотанням до райдер жадміністрації, аби нам надали підтвердження, що зводити у цьому мікрорайоні новобудови дозволено. У перспективі навіть заплановано тут будівництво ще одного дитсадка.
Цікаво відмітити, що у середині 90-их років Тековом прокладено газопровід „Росія-Сатумаре”, який переправляє блакитне паливо від наших побратимів слов’ян в сусідню Румунію.
Після паводка село відродилося
Ще й досі сльози навертаються на очі, коли сельчани пригадують, яке жахіття їм довелося пережити під час березневого паводка 2001 року. Будівництво берегоукріплювальної дамби наразі на стадії завершення: вже виконано 83% робіт і вода з берегів Тиси вже не виходить. З того часу відбудовано більше 200 осель, зруйнованих водою. Справжньою окрасою села є дошкільний навчальний заклад (завідувачка Мар’яна Добош). Його та простору загальноосвітню школу І-ІІ ст. (директор Степан Уйфолуші) збудували за кошти Донецької ОДА, тому й вулицю, на якій красується дев’ятирічка, назвали Донецькою. На жаль, школа ще недобудована, оскільки на це потрібні чималі кошти. Але, за словами заступника директора Наталії Любки, всі класні приміщення в основному корпусі є, тут 20 вчителів навчають 162 учнів.
Відомо, що у цьому кущі створено Затисянський освітній округ з центром у Чорнотисові, де хлопці та дівчата продовжують навчання після закінчення 9-го класу. Багато з них вступають у фахові училища. Хоч школу і недобудовано, незручностей учні не відчувають, адже тут є комп’ютерний клас (правда, комп’ютери досить застарілі), буфет, бібліотека, у якій Наталія Уйфолуші влаштовує тематичні книжкові виставки. У шкільному музеї вчитель історії Марія Попович разом з учнями зібрала понад 150 експонатів старовини. Екскурсії проводять активісти ради музейного гуртка Єва Ковчі та Юлія Різник. А от в новобудові заплановано розмістити спортзал, їдальню та актовий зал.
Амбулаторію загальної практики сімейної медицини очолює лікар Віктор Федькович. Після паводка село отримало у подарунок від тодішнього Президента України Леоніда Кучми машину «швидкої допомоги». Та, на жаль, через певний час її забрали до райлікарні, зараз навіть автівки «сімейний лікар» у Текові нема. Обділили село і дільничним інспектором міліції, якого влітку забрали у місто, тож проблеми між сельчанами найчастіше доводиться вирішувати голові села з активістами громадського формування. При потребі дільничний з міста приїжджає. У сільраді визнають, що це не стільки проблема міліції, скільки їх, адже у них нема кабінету дільничного. Це питання планують вирішити найближчим часом.
Марія Дудаш каже, що основною проблемою села є поганий стан доріг. Потребує капітального ремонту і будинок культури (директор Марта Горнецькі), який у аварійному стані. У цій будівлі розміщено і сільську бібліотеку. Та найболючішим питанням залишається Гудя, де дуже слабкий соціально-економічний розвиток, оскільки всі установи тут знаходяться у пристосованих приміщеннях: школа першого ступеня, сільська бібліотека та фельдшерсько-акушерський пункт.
Основне джерело поповнення сільського бюджету – плата за землю та податок з громадян, які займаються підприємницькою діяльністю. Марія Василівна каже, що в селі нараховується 7 приватних підприємців, сільгосппідприємство „Нива” на стадії банкрутства, є 26 фермерських господарств, які сіють озимину. Мешканці цих сіл живуть переважно за рахунок ведення особистого селянського господарства: вирощують помідори та огірки. Більше 200 чоловік виїжджають на заробітки за межі області, 100 – за кордон. За останні роки спостерігається зменшення кількості великої рогатої худоби. Наразі нараховується близько 100 корів, семеро сельчан тримають коней, є кози, свині, птиця.
– У сільську раду звертаються люди переважно для вирішення земельних спорів. Є і такі, що потребують матеріальну допомогу – це, зокрема, пенсіонери, одинокі, яким ми намагаємося допомогти, – ділиться робочими буднями секретар сільради. – Одиноких стареньких у нас є 28. Нараховується і 29 багатодітних сімей. Серед них — п’ять сімей малозабезпечені, які не мають газу, тому щороку ми клопочемо, аби їм надали компенсацію для придбання твердого палива. Не забуваємо і єдиного ветерана Великої Вітчизняної війни Миколу Сідея, який мешкає в Гуді, навідуємося до нього на свята. Такої старості, як у цього старожила, можна кожному побажати, адже він ще при добрій пам’яті, та й діти його шанують, доглядають.
– Як і у всіх селах, у нас є багато народних умільців, майстринь своєї справи, – продовжує розповідь Марія Василівна. – Найбільше вишивальниць: Ганна Кочерган, Мальвіна Сюганич, Ганна Січ, Єлизавета Прибуш, Ганна Довганич, Емма Дудаш переважно у зимовий час відтворюють на полотні красу природи та лики святих. Донедавна майже в кожній хаті стояли кросна – жінки ткали доріжки. Є і такі, що в’яжуть спицями та крючком, серед них найпопулярніша у селі є 83-річна Марія Гейруш. А от школярі найбільше полюбляють виготовляти вироби з бісеру, цього їх навчає завідувачка бібліотеки Світлана Параска.
Є в селі урочища Нілош, Модьормезив, За Ботаром. В останньому приватний підприємець Олександр Ісак орендує озеро, де бажаючі мають змогу ловити рибу. Щодо прізвищ, то найпоширенішими у Текові та Гуді є такі як Гейруш, Ковчі, Олаг, Данко, Чейпеш, Кекерчень, Чоло, Біров, Параска, Деяк та Добош.
Незважаючи на певні труднощі (до райцентру можна поїхати хіба що на власному авто чи таксі) люди у цих двомовних населених пунктах не звикли скаржитися, власною працею дбають про добробут, на кожному подвір’ї є криниця чи водяна помпа. Та основною втіхою для теківчан є те, що вода з Тиси більше не завдаватиме шкоди їх майну, а, отже, і життя протікатиме розмірено та спокійно.
