19 серпня в Україні офіційно святкують День пасічника. Отож, сьогодні, варто розповісти трохи про особливості пасічникування в нашому краї.
Бджоляр Степан Іштванович, каже: «Особливістю пасічникування на Закарпатті є те, що більшість пасічників займається розведенням і продажем бджіл, а не медозбором. Ми, як правило розводимо бджіл і продаємо їх пакетами. Всі пасічники займаються цим. А мед ми збираємо, скільки вже його є. Не так, як На Україні. Там вони пакетним бджолярством займаються менше, більше орієнтуються на мед».
Справа в тому, що на Закарпатті малі медоносні площі і бджолам просто нізвідки його зібрати. Втім, той мед котрий залишається, продають, в основному, через ярмарки, ринки, друзів та знайомих. Так само продають і бджолині пакети. «Хто як себе зарекомендував, той так і продає», - каже пан Степан.
Дохід пасічника справа дуже індивідуальна. Все залежить, по-перше, від місця розташування пасіки. В кого бджоли живуть на подвір’ї витрачає менше коштів. А пан Степан займається бджолами уже 29 років, має вулики по всій області, от і виходить, що в нього розтрати на бензин. Володимир Лях, голова асоціації пасічників Закарпаття, навіть має найманих працівників.
Крім того весь час по-різному продається пакет бджіл, мед, бджолині продукти; коливається ціна цукру, яким бджіл годують взимку. За весь час свого пасічникування пан Степан не пам’ятає жодного разу, щоб один рік був схожим на інший.
Взагалі ж професійний бджоляр повинен мати декілька пасік. Наприклад, у пана Ляха налічується близько тисячі бджоло родин. Потрібно мати декілька пасік, адже це дає змогу збирати різні види меду. Крім того у горах, у Виноградівському районі та, наприклад Мукачівському виходять зовсім різні види меду з різними смаковими якостями.
Пан Степан жаліється, що держава бджолярам зовсім не допомагає, інколи навіть заважає.
Володимир Лях частково підтверджує ці слова: «Допомоги від держави ніякої не маємо, так як всі аграрники, тим паче бджолярі за весь період пасічникування працюють на ентузіазмі, в основному. Хороший пасічник сам зберігає пасіку. Хоча раніше була іноді допомога з дешевшим чи безкоштовним цукром, існувала державна програма для племінних пасік, але цього вже давно немає. По реалізації меду також нема допомоги. Тобто пасічники виживають самі по собі».
За словами пана Володимира, пасіка – це в першу чергу хобі, а вже її рентабельність залежить від самого пасічника. Звичайно, мед – не продукт першої необхідності. Його купують або ті, хто розуміє його цінність, або ті, хто лікується, або ті, хто завжди хоче бути в формі і тримати мед на столі. Якщо пасічник працює і вкладає свої зусилля, то бджоли в боргу не залишаються.
Цього року закарпатські бджолярі представили новинку - пастовий мед. Такого продукту раніше не було. «Ми започаткували його перші. Є люди, які помиляються вважаючи, що закристалізований мед – це цукровий мед, або є діти, котрі люблять їсти рідкий або салоподібний мед. Тому цей мед виходить таким як масло. Кристалики розбиваються і цей мед можна легко мастити на хліб, він не густіє та краще засвоюється організмом. Це одна з його основним особливостей», - каже пан Володимир.
Насамкінець від імені Володимира Ляха та редакції Мукачево.net вітаємо всіх пасічників з їх професійним святом та зичимо хороших медозборів, великих бджолородин та здоров'я.
