міліціонери опікуються дітьми, батько котрих убив матір
Закарпатці Мар’яні було чотири роки, а Михайлику два, коли їхній батько вбив матір.
Тоді залишились сиротами шестеро дітей. Батька засудили до дев’яти років позбавлення волі. Вихованням малих займалась старша дочка. У четвертому класі Мар’яна навчалась у Великораковецькій школі (Іршавський район Закарпатської області).
Згодом її перевели в Ільницьку школу-інтернат, а пізніше тут знайшли притулок й молодші діти. Мар’яна та Михайлик до рідні приїжджали тільки на вихідні та свята. Старша сестра не завжди мала можливість забезпечити їх необхідним. Тим паче, що опікуном дітей призначили бабусю.
Старенька часто хворіла. Давався взнаки поважний вік – понад 70 років. У 2007 році Мар’яна поцупила у сусідів гроші. Враховуючи юний вік, її засудили умовно на один рік.
Останнім часом діти не відвідували свою бабусю, оскільки там проживав старший брат, який часто під впливом оковитої їх бив. Торік літні канікули вони провели у сестри, повертатись до інтернату їм не дуже хотілось. Тож часто втікали з навчального закладу, полюбляли мандрувати.
Мар’яна у рідному селі знайшла собі подругу, яка познайомила її з раніше засудженим громадянином К. Потоваришував з цим чоловіком і Михайлик. Діти почали жити в його оселі. Хоча назвати оселею це помешкання тяжко. Адже то була благенька халупа 3х4 метри, де вікна та двері заткані ганчірками. Тут знаходився тільки один диван, на якому спали діти разом з газдою. У цих жахливих умовах неповнолітні опинилися з початку зимових канікул. Виживали за рахунок того, що К. ходив подеколи у село працювати за наймом.
Чому неповнолітні діти залишилися без опіки дорослих, з’ясовує в.о.начальника ВКМСД Іршавського РВ ГУМВС майор міліції Михайло Козар.
