Команда працівників Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, підняла державний прапор на одній із вищих гір краю – Пікуї (1408 м н. р.).
Своє сходження обласні екологи присвятили Всесвітньому дню охорони навколишнього природного середовища. Керівництво держуправління допомогло організувати похід, адже завжди піклується не тільки про охорону навколишнього середовища, а й про відпочинок своїх працівників.
Рано вранці озброївшись інвентарем для збирання сміття (рукавиці, поліетиленові пакети) – сподівалися, що потрібно буде поєднати приємне з корисним та прибирати схил гори, команда вирушила в дорогу з Ужгорода. Настрій чудовий, адже усі знають: краще гір бувають тільки гори. 110 кілометрів і ми в селі Біласовиця (Воловецький район) звідки і заплановано сходження. Гостинно зустрів нас головний спеціаліст відділу раціонального природокористування держуправління Василь Росол, який мешкає у цьому чудовому куточку нашого краю. Сільський голова Віталій Шуфрич зголосився провести нашу команду на вершину та й повернути на стартовий майданчик. Цікаві розповіді та легенди цього краю, а також інформація про географію тутешніх місць з уст очільника села були дуже доречними та корисними.
Отож, Пікуй, що складається з флішу, є вододілом між басейнами рік Стрий та Латориця. На його схилах простягається ботанічний заказник місцевого значення «Пікуй» створений у 1990 р. На території заказника охороняється букове рідколісся із залишками букового криволісся, яке має важливе наукове та природоохоронне значення. Заказник утворює територіально єдиний природоохоронний комплекс із іншим заказником Росішний.
Оскільки того дня гору вкрив густий туман, усієї краси оком охопити не вдалося, однак, за силуетами відомих гірських точок можна було здогадатися як вони розташовані. На сході серед відомих вершин видніється Тростян, Високий Верх, на південно-східному Боржавські полонини з найбільшими вершинами – Великий Верх та Стій, на південно-західному великим плато здіймається полонина Руна, а неподалік полонини Гостра та Лютянська.
Вершину досягли через 2 години 20 хвилин ходу мальовничими субальпійськими луками де, звичайно, домінують яфини та ялівець. На вершині встановлений 5-метровий бетонний стовп, навколо кам’яниста площадка з якої «розгалужується» скелистий гребінь хребта. У повному складі екологічна команда зійшла на вершину та підняла синьо-жовтий прапор України. Відрадно, що дорогою ми не побачили сміттєзвалищ, які потрібно було б прибирати, і це, звичайно, втішило… Можна зробити висновок: туристи стали більш свідомими, місцеві мешканці бережуть свій чудовий край і, звичайно, пропаганда, яка провадиться обласними екологами теж дає свої результати…
