Літо — пора і пленерів. Мальовнича Міжгірщина, природна архітектура якої найвишуканішого смаку, ще з далеких радянських часів зарекомендувала себе місцем живопису на відкритому повітрі, магнітом тягнучи митців з мольбертами, в тому числі маститих художників, з усіх-усюд. І все-таки особливо до себе манить у гості Тереблянська дельта, де нещодавно на десятиденний збір десантувалися закарпатські маляри.
Головним ініціатором цієї справи став місцевий живописець, синевирець Василь Шиндра, який, до речі, у гірському районі кілька років тому заснував і очолює громадське об’єднання художників “Карпатські кольори”, що вже має на своєму рахунку низку проведених пленерів. Прилучився до організації чергового творчого зльоту у чарівному верховинському куточку і, так би мовити, “старший брат” — об’єднання професійних художників Закарпаття. Варто, безперечно, добрим словом згадати і національний природний парк “Синевир”, особисто його директора Миколу Дербака за вагому підмогу — забезпеченні нічлігом та харчуванням у відомчому будинку відпочинку. Але найкориснішим сприянням виявився автотранспорт-всюдихід. Завдяки ньому митці цього разу мали чудову нагоду не лише зекономити дорогоцінний час, мандруючи з полотнами по полонинах, але й ознайомитися з цнотливими заповідними місцями, які не встигали фіксувати пензлі.
Скажімо, захоплення і натхнення викликав мініатюрний двійник Синевирського озера — Дике озерце, що розташоване у дрімучому смерековому намисті у високогір’ї. Всі учасники пленеру зійшлися в одній думці — глибинка напрочуд багата родзинками, які вже стали сюжетами картин і будуть продовжуватися розмальовуватися яскравими фарбами у майбутніх творах.
Маршрут пленеристів, у складі якого були такі титуловані митці, як, приміром, народний художник України Золтан Мічка або заслужені художники — три тезки Василі — Свалявчик, Вовчок і Брензович, проліг і на відомий Синевирський перевал, точніше сказати — на територію старої дороги, яка колись сполучала райцентр Міжгір’я з селом над Тереблею, себто Синевиром. Саме цим серпантинним путівцем у минулі часи часто подорожували корифеї славної закарпатської школи малярства Бокшай, Кашшай, Ерделі, Коцка, Шолтес, Глюк та інші, поповнюючи свої доробки визнаними малюнками із зображенням осколочків неповторної тутешньої краси.
Крайовій школі живопису не меркнути. Цей оптимізм диктувався втішливою прикметою цього пленеру. На ньому можна було побачити і династії художників. Василь Свалявчик, скажімо, прибув з сином Петром, а Василь Брензович й поготів, аж з двома — Василем та Анатолієм. 60-річний великоберезнянець Брензович продуктивність творчих поїздок підтверджує конкретним фактом: цього року брав участь вже у п’яти пленерах, в ще до його завершення планує як з своїми хлопцями-послідовниками у мистецтві, так і колегами-земляками побувати на трьох. Колишній мукачівець, а нині вже ужгородець Свалявчик у свою чергу не приховує й часткову приналежність до міжгірчанина, бо щороку в різні пори рейдує з етюдником у піднебесну Верховину, популярну водопадом Шипіт, святинею Карпат — Синевирським озером, 500-літнім дубом-патріархом… Та хіба перелічиш всі перлини Верховини, котрими можна захоплюватися і з картин наших талановитих живописців!
