З початку року на водних об’єктах Закарпаття вже потонуло 27 людей, із них – 4 діти. Тоді, як впродовж усього 2011 року на воді загинуло 28 чоловік.
Щоб відпочинок на воді був радісним, приємним, а головне – безпечним, Територіальне управління МНС у Закарпатській області звертається до всіх громадян з турботою та проханням: відпочиваючи, дотримуйтеся заходів безпеки. Цінуйте власне життя, бережіть життя своїх дітей, не нехтуйте застереженнями. Пам’ятайте, що від зневажливого ставлення до правил безпеки на воді може статися непоправне лихо.
Як діяти правильно? Не жартуйте на воді. Не підпливайте під тих, хто купається. Не хапайте їх за ноги. Не «топіть». Без потреби не кличте на допомогу і т. ін.
Купання дітей має відбуватися тільки під наглядом дорослих, які добре вміють плавати. Вчитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків. Навчити плавати свою дитину – обов’язок батьків такий самий, як навчити її переходити вулицю.
Впевнено триматися на воді можна навчити за 5—7 днів, і це вже перший крок до безпеки: діти тонуть не тільки в ставках і річках, але й у бочках із водою, в домашніх ваннах, залишені батьками, дорослими "буквально на одну хвилинку".
Не лишайте біля води малят. Вони можуть оступитися і впасти, захлинутися водою або потрапити в яму.
Порушення правил безпеки залишаються головною причиною загибелі людей на воді.
Утім, називають й іншу причину смерті на воді: спочатку самовпевненість, а потім страх, причому відомо, що від того, і від іншого часто рятують знання.
У плавця починає судомити ногу. Знаючи, що це звичайна ситуація, ви повинні на секунду зануритися з головою у воду і, випроставши ногу, сильно рукою потягнути на себе стопу за великий палець. Якщо не знати цього прийому, легко злякатися і, втрачаючи сили та збиваючи дихання, намагатися пливти до берега, а там уже – як поталанить.
До речі, одночасно з умінням плавати необхідно навчитися і відпочивати у воді. Перший спосіб – лежачи на спині. Спокійно випростати руки і ноги, заплющити очі, лягти головою на воду і розслабитися, лише злегка допомагаючи собі утриматися в горизонтальному положенні. Набрати в легені повітря, затримати, повільно видихнути.
Другий спосіб – зіщулившись "поплавцем". Вдихнути, зануритися у воду, обійняти коліна руками і притиснути їх до тіла, стримуючи видих (але не напружуючись), повільно видихати у воду, а потім – знову швидкий вдих над водою і знову "поплавець".
Якщо ви змерзли, треба робити нерухому (статичну) гімнастику, по черзі напружуючи руки і ноги.
Отже, після відпочинку слід знову плисти до берега. І знову відпочивати.
Під водою слід орієнтуватися. Існує найпростіший прийом орієнтації під водою. Навіть під час неглибокого занурення (приміром, із маскою) плавець часто втрачає правильне відчуття "верх-низ", причому часто про це навіть не здогадуються. Щоб піднятися вгору, треба випустити трохи повітря, а повітряні бульбашки покажуть дорогу.
Що робити, якщо на ваших очах тоне людина? Насамперед дати собі секунду на роздуми. Подивитися, чи немає поруч рятувального засобу? Ним може бути все, що збільшить плавучість людини і що ви в змозі до неї докинути. Рятувальний круг можна кинути на 20—25 метрів.
Уміння надати допомогу при нещасних випадках потрібне кожній людині. Особливо складно це робити без використання рятувальних засобів (човнів, катерів і т. ін.). Рятувальники мусять вміти добре плавати, знати, як надавати першу допомогу постраждалим, діяти швидко і рішуче.
Якщо ви кинулися на допомогу, то треба максимально враховувати плин води, вітер, відстань до берега і т. д. Наближаючись, намагайтеся заспокоїти і підбадьорити плавця, що вибився із сил. Якщо це вдалося і він може контролювати себе, то повинен триматися за плечі рятувальника.
Якщо ж не контролює своїх дій – поводитися з ним треба жорстко й безцеремонно. Підпливши до потопаючого, треба пірнути під нього й одним із прийомів захоплення (класичний – узявши за волосся) транспортувати до берега.
У випадку, якщо потопаючому вдалося схопити вас за руки, ноги або шию, звільняйтеся і негайно пірнайте. Інстинкт самозбереження змусить потерпілого вас відпустити. Якщо ж він уже занурився у воду, не припиняйте спроб знайти його там. Коли потерпілого витягнуто на берег, основну увагу слід звернути на колір шкіри, дихання, серцеву діяльність, рефлекси очей, ширину зіниць.
Допомога надається залежно від його стану. Якщо у потерпілого зіниці звужені, то людина непритомна і штучного дихання робити не треба, а лише треба дати вдихнути нашатирного спирту і поплескати по щоках. Якщо ж пульс відсутній, дихання немає, зіниці розширені, не реагують, то приступати до надання допомоги треба якнайшвидше.
Якщо постраждалий не подає ознак життя, це ще не означає, що все вже безнадійно. Доти, поки є хоч найменший шанс зберегти життя людині, треба проводити заходи щодо її рятування.
Рот і ніс потерпілого можуть бути забиті тванню або піском, їх треба негайно прочистити (пальцями, повернувши голову людини набік).
Потім покладіть її животом на своє коліно (голову постраждалого звісити) і, сильно натиснувши, виплесніть воду зі шлунка і дихальних шляхів.
Усе це треба робити швидко: покласти постраждалого на спину, розстебнути, якщо є, одяг (пояс і верхні ґудзики) й почати робити штучне дихання.
Станьте на коліна зліва, максимально відкиньте назад голову потерпілого (це дуже важливо!) і, відтягнувши щелепу вниз, розтуліть йому рота.
Зробіть глибокий вдих, прикладіть свої губи до його уст (рекомендується через хустинку або марлю) і з силою вдихніть у нього повітря. Ніздрі постраждалого при цьому слід затиснути рукою, Вдих відбудеться самостійно.
Якщо в людини не б’ється серце, штучне дихання треба поєднати з непрямим масажем серця. Для цього одну долоню покладіть упоперек нижньої частини грудної клітки (але не на ребра!), другу долоню – поверх першої навхрест. Натисніть на грудну клітку так, щоб вона прогнулася на 3—5 сантиметрів, і відпустіть.
Прогинати потрібно сильно, поштовхом, використовуючи вагу свого тіла. Через кожне вдихання повітря робіть 4—5 ритмічних натискувань. Добре, якщо допомогу надають двоє. Тоді один робить штучне дихання, другий за ним – масаж серця. Не призупиняйте ці процедури до прибуття "швидкої допомоги": завдяки вашим діям організм ще може жити.
Зрозуміло, прийоми рятування зовсім не просто застосовувати без практики, і треба цього вчитися заздалегідь. Але навіть якщо у вас немає ніякої підготовки – дійте! Треба використовувати будь-який шанс для порятунку людського життя.
