Наступного тижня Верховна Рада в другому читанні розглядатиме законопроект "Про вищу освіту".
Новий закон про вищу освіту — плід п'ятирічної боротьби за європейські цінності в освіті. За цей час до Верховної Ради було подано дев'ять проектів закону. Починаючи з 2010 р. колишнє керівництво Міносвіти не припиняло спроб закріпити свою монопольну владу у сфері освіти і науки. З цією метою депутатам підсовували нові законопроекти, які розширювали владні повноваження керівництва МОН. У відповідь студенти розгорнули так звану антиТабачну кампанію.
На початку 2012 р. активісти домоглися від Кабміну створення спільної робочої групи для розробки законопроекту. Її очолив академік Михайло Згуровський. Документ готували за активної участі освітян, науковців, роботодавців, студентів. У його розробці брав участь і нинішній міністр освіти і науки, закарпатець Сергій Квіт. У результаті вийшов документ із системним баченням змін, який передає широкі повноваження університетам, роботодавцям і студентам.
Новий закон про вищу освіту має кілька стрижневих ідей:
Перша — демонополізація управління.
Друга — автономія університету, академічна свобода викладача і студента.
Третя — незалежне оцінювання якості вищої освіти.
Четверта — розвиток науки в університетах і базування вищої освіти на новітніх наукових результатах.
П'ята — академічна мобільність та інтеграція у європейський освітній простір.
8 квітня Верховна Рада підтримала цю ідеологію змін у вищій освіті, проголосувавши за законопроект у першому читанні.
Далі до комітету з питань науки і освіти надійшло 959 поправок народних депутатів. Як голова комітету, не можу не відзначити самовіддану роботу всіх експертів робочої групи, представників академічних спільнот і громадськості, які працювали над текстом закону.
Приміром, право присуджувати наукові ступені передається від чиновників до спеціалізованих учених рад. Та разом із розширенням прав посилюється й відповідальність. Уперше в освітньому законодавстві запроваджуються антиплагіатні норми.
Цікавою новацією закону є, наприклад, те, що університети отримають право розміщувати кошти, зароблені від освітньої та наукової діяльності, на рахунках у державних банках. Цими коштами вони зможуть розпоряджатися, бо сьогодні такої можливості фактично немає.
Разом зі збільшенням автономії університетів запроваджується система незалежного оцінювання результатів їхньої роботи. Зокрема, регуляторні функції виконуватиме не міністерство, а колегіальний орган — Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. Задум полягає в тому, щоб ліцензійну й акредитаційну експертизу проводили не корумповані чиновники, а ретельно відібрані фахівці з бездоганною репутацією, за чітко визначеною процедурою. Передбачено створення незалежних установ для оцінювання та забезпечення якості вищої освіти.
Крім того, передбачено розширення участі роботодавців в управлінні вищими навчальними закладами, формуванні стандартів вищої освіти, оцінюванні результатів навчання.
Законопроект робить нашу систему освіти більш упізнаваною і зрозумілою у світовому освітньому просторі. Запроваджуються визнані у світі три цикли вищої освіти: бакалавр, магістр, доктор філософії.
Відповідно до європейських тенденцій зменшується максимальне навчальне навантаження на викладачів, що вивільнить час для їхньої наукової праці. Студенти також отримають більше можливостей для самостійної роботи.
Пропонуються нові механізми самоврядування у вишах. Наприклад, передбачено прямі вибори ректора, в яких зможуть брати участь усі члени трудового колективу і представники студентського самоврядування. Сьогодні ректорів обирають через делегатів від трудового колективу. Як наслідок — результати виборів часто спотворюються.
Зрештою, законопроект унормує статус зовнішнього незалежного оцінювання. Це — одна з небагатьох системних реформ, яка забезпечила рівність доступу до вищої освіти, радикально зменшивши обсяги вступного хабарництва, пише "Дзеркало Тижня".
