З огляду на наш надзвичайно швидкоплинний час 65-ліття моєї любимої районки — це лише миттєвий відрізок її буття. Бо ж вона сягнула пори літньо-зрілого віку. Я є її щирим шанувальником тільки за те, що вона, незважаючи на економічні негаразди в краї, впевнено тримається на плаву сьогодення, життєдайного розвою милої мені Міжгірщини.
Тут корені моїх батьків, а смерековий край дав світові величаву плеяду вчених, письменників, журналістів, військовослужбовців, людей, які своєю скромною працею щоденно примножували славу і багатства Міжгірщини і Срібної землі.
Досить сказати, що в населених пунктах на території Лісковецької сільської ради зробили свої перші кроки на професійній стезі письменник, закарпатський Стефаник, лауреат літературної премії ім. Б. Лепкого Андрій Дурунда, журналісти, ректор МАЛіЖ Василь Тарчинець і Василь Белень, полковник Василь Тарчинець, вчений Михайло Гурзан, коломийкар Ілько Гурдзан та інші.
В районці публікувались і мої перші малюнки, ескізи з різьби по дереву і живописні замальовки. Тут відбувалось моє знайомство з творчою кухнею верховинського часопису. Вона завжди була складною і напруженою, бо ж нелегкими були й матеріально-технічні можливості підготовки газетних публікацій. Але журналісти В. Пилипчинець, М. Рубець, В. Белень, З. Василів, Т. Костюк, В. Вайдич (маю право сказати й колеги) зі знанням справи і чесно виконують свої обов’язки перед читацьким загалом Міжгірщини. Намагаючись повсякчас донести до читачів слова правди, змушуючи його замислитись над життєдайними процесами, які відбуваються на теренах рідного мені краю. Тим паче, що у керма і вітрил його соціально-економічного розвою також стоять уродженці району — голова РДА Василь Щур та голова райради Іван Ярема.
Мені, як і всій міжгірській каріці у місті над Ужем, приємно імпонує те, що “Верховина” час від часу подає публікації про наші творчі здобутки. Вірю, що це єднання щирих помислів, творчих намірів є обопільно корисними для нас, бо ж і матінка-Міжгірщина, і новинка “Верховина” у нас одні.
Шановні читачі “Верховини”, нашому часопису — 65! Пам’ятаймо, що і йому разом з нами довелось багато пережити, але вистояти таки наперекір вітрам сьогодення. Тож багато в чому і від нас залежить, якою завтра буде наша улюблена новинка. А для цього варто нам, усім миром, всіляко підтримувати її активною життєвою позицією, благодійними акціями, спонсорськими внесками.
Дорогі колеги-верховинці! Бажаю вам і надалі так же чесно і вірно служити чисельному загалу краян і усій Міжгірщині! Бо ж ви — передовий авангард гірської глибинки Срібної землі. Щастя, здоров’я, творчих удач вам, шановні журналісти!
