2-є хлопців заблукали біля гори Цицька, на допомогу прийшли закарпатські рятувальники (ФОТО)
22310
Яскравим і переконливим уособленням щедрого поєднання кредо "Поспішайте робити добро" був і залишається для багатьох на Закарпатті Йосип Рачок. 80-річний метр українського бджолярства добре знаний на Закарпатті не лише як професійний пасічник із 30-річним досвідом, а як особистість великої і щедрої душі, для якого милосердя й доброчинність стали принципом життя.
Яскравим "продуктом" прояву тісного поєднання бізнесу з доброчинністю та милосердям, які Йосип Йосипович колись залишить після себе, уже став його храм. Він височить на схилі Замкової гори поблизу міського кладовища. Побудував його пан Рачок як дарунок жителям райцентру. На це пішло кілька десятків тисяч доларів, зароблених важкою працею на вирощуванні та продажу бджіл та бджолопродуктів. Потужний голос храмового дзвону, відлитого майстрами Нововолинська, мешканці Хустщини вперше почули 21 жовтня 2001 року. Саме цього дня відбулися богослужіння та освячення храму, збудованого відомим пасічником на честь 2000-річчя від дня народження Христа Спасителя. В церемонії освячення храму брав участь глава Української Православної Церкви блаженнійший Володимир та священнослужителі всіх християнських конфесій, повідомляє Релігія в Україні.
— Храм міжконфесійний, — пояснив журналісту Йосип Йосипович. — Тобто в ньому сьогодні будь-яка громада віруючих почергово може проводити похоронну відправу або інші релігійні ритуали. Бо в наш час, коли більшість живе злиденно і здебільшого у тісних квартирах багатоповерхівок, часто буває, що навіть провести гідно померлого в останню путь люди не можуть.
На благодійні кошти жителів міста Хуст та свої особисті Йосип Рачок побудував і бетонну дорогу до храму (завдовжки майже з півкілометра) та автомобільну стоянку на 25 місць. А ще за свої кревні спорудив у селі Вучкове Міжгірського району Закарпаття посмертний пам'ятник видатним дослідникам у галузі бджолярства України професорам Московського сільгоспінституту імені Тимірязєва Гурену Аветисяну та Вадиму Давиденку, матководу Івану Юрику.
— Земне життя рано чи пізно скінчиться, — сказав журналісту Йосип Йосипович, — тому й вирішив заснувати власний фонд-премію "Карпатські бджоли". Хочу, щоб і після моєї смерті така премія стимулювала діяльність пасічників. Передусім — у створенні суцільного масиву відселекціонованих чистопородних карпатських бджолосімей.
Останніми роками Йосип Рачок звертається з листами і відповідними копіями документів практично до всіх провідних банків країни, пропонуючи укласти ексклюзивну угоду на цивілізовану співпрацю з використання на благодійність своїх збережень.
