Хто побував у храмі Покрови Пресвятої Богородиці в Мамаєвій Слободі, що у столиці, не міг не звернути уваги на велику ікону «Різдво Пресвятої Богородиці», біля якої завжди багато людей.
А намалював її та ще десятки інших наш земляк, уродженець Великого Раківця, що на Іршавщині, Олександр Цугорка. Сьогодні у Києві він визнаний справжнім великим митцем. За словами виконавчого директора товариства «Закарпатці в Києві» Христо Роглєва, полотна художника знаходяться у багатьох музеях. І не тільки наших, а й за кордоном.
...Митець народився у сім’ї вчителів. Неабиякий творчий талант у сина батьки помітили ще в ранньому дитинстві. В 11річному віці його віддали вчитися до Києва у дитячу художню школу імені Т.Шевченка.
Там культура рідної землі, традиції свого народу стали для нього тим підгрунтям, на якому відбувалося становлення художника. Він їх беріг, розвивав, щоб не загубитися у вирі сучасних інтернаціональних цінностей і комунікацій.
По закінченні художньої школи, у 1991 році, вступив до художнього училища ім. Вучетича, де його прийняли одразу на п’ятий курс. Наступним кроком у становленні художника було навчання та стажування у Національній академії образотворчого мистецтва, в майстерні Миколи Стороженка. Вибір її не був випадковим, адже молодий художник прагнув пізнати основи монументального мистецтва саме у школі цього великого митця. У його роботах з’явились іконографічність образів, ще більша умовність кольору, особливі прийоми у побудові композиції — вбираючи основні закони (принципи) школи, він формував свій індивідуальний стиль. Починаючи з 2008 року Олександр Цугорка викладає у НАОМ у майстерні храмової культури та живопису професора Миколи Стороженка.
Під час навчання в академії до Олександра приходить захоплення іконою, вона вабила, змушувала мислити. В іконі закодоване все буття світу, всі його секрети і закони. У ікони вчився компонувати, символізувати, виражати, це також допомагало сформувати світогляд у мистецтві. Для себе обрав ікону барокову, яка по духу і виразності є знаковою в українській культурі, як відображення величі й краси нашої землі і нації. Через ікону прийшло до нього осмислення мистецтва.
Усі ці глибинні враження виливались у творчі серії — гуцульську (національну для художника тему), у серію ікон, стилістично близьких до українського бароко (створив їх більше сорока), та алегоричносимволічну тему пошуку буття.
Картини Олександра Цугорки завжди глибоко продумані, в них немає нічого випадкового, зайвого. В графічному ескізі він знаходить композицію, продумує деталі, тональне рішення... Його графіка ще більш містична й символічна, ніж живопис.
Безперечно, Олександр Цугорка — художник алегоричної мови, тісно сплетеної символами слов’янської культури і міфології, доповненої роздумами над сакральними законами буття.
Уже понад 20 років він знаходиться в епіцентрі мистецьких та культурних подій України. Разом зі своїм вчителем Миколою Стороженком працював над розписом церкви Миколи Притиски, що знаходиться на Подолі у Києві. Більше 40 ікон, написаних художником, є в церкві Пресвятої Богородиці, що в Мамаєвій Слободі також у столиці.
Олександр Цугорка реалізує себе також у різних стилях та напрямках. Працював художникомпостановником до вистави «Володар Борисфену», її прем’єра успішно відбулася у грудні 2010 року в Національній опері України. До речі, музику до вистави написав відомий український композитор Євген Станкович, також наш земляк зі Сваляви.
Культурні та духовні традиції свого рідного краю підтримуються і в сім’ї художника. Дружина Тетяна, яка також родом із Закарпаття, та донька Варвара надихають митця творити прекрасне і вічне.
«Маючи у столиці художника такої величини, закарпатці мають чим гордитися», — зауважив Христо Роглєв.
