Працюючи звичайним інспектором патрульно-постової служби сержант міліції Мукачівського міськвідділу Володимир Ганькович в 1991 році навіть не підозрював, що вибір впаде на нього одного з міського відділу, хто повинен їхати тоді вже у зону лиха і відчуження - Чорнобиль.
Як згадує сьогодні заступник начальника відділу – начальник громадської безпеки Мукачівського МВ (по обслуговуванню м.Мукачева та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області підполковник міліції Володимир Ганькович, певна річ, не дуже хотілося покидати, хоч і ненадовго, дружину з малими дітьми, та обов’язок перед державою взяв вверх. У стометрову зону від епіцентру катастрофи у м.Зелений мис його було направлено з іншими правоохоронцями Закарпаття Володимира.
То була важка праця багатьох людей з усієї держави. Звісно, більша частина мешканців із зони опромінення, де ніс службу сержант із Мукачівського міськвідділу, було евакуйовано. Після такої розрухи там залишились покинуті будинки, техніка, яку доводилось розбирати і по частинах закопувати у так звані могильники. Завдання сержанта Ганьковича було перевіряти автотранспорт, який рухався повз могильник, куди звозили радіоактивно забруднену техніку і транспорт. Крім того, охороняти громадський порядок, стежити, аби мешканці радіоактивної зони чи відряджені не розповсюджували забруднення в інші райони і області держави. Адже, як говорить Володимир Ганькович, 1991 рік – переломний для України: «Саме тоді і з’являлися так звані спекулянти, які раді були заробити на чужому горі і намагались продавати опромінену техніку чи інші будматеріали. Наше завдання – виявляти і негайно припиняти такі випадки. У таких складних умовах багато чого залежало від особистої позиції кожного працівника органів внутрішніх справ».
Працювати було нелегко. Мешкали працівники міліції на спеціальних полігонах МВС, ночували в казармах, харчувалися в їдальнях. Працювали по 5 годин, хоч і минуло з часу карколомного вибуху 5 років, та для такої дози опромінення – це не строк. Після несення служби спеціальними приладами-накопичувачами біологічного еквіваленту рентгена, вимірювались показники, скільки організм конкретної людини «схопив» барів. Якщо більше певної (чи-то правильніше сказати «умовної») норми, міліцейську форму спалювали і видавали нову, коли трохи менше - прали в спеціальних умовах.
Після повернення із Зеленого мису Володимир Ганькович повернувся до звичайної повсякденної роботи в патрульно-постовій службі міського відділу. Сьогодні Володимир Васильович – досвідчений захисник правопорядку, адже вже 25 років плідно працює і сьогодні займає одну з найвідповідальніших і вагоміших посад в підрозділі органів внутрішніх справ.
