Зокрема, з вирощування райдужної форелі. Наразі цей показник становить лише 15 відсотків від кількості, яку дозволяє матеріально-технічна база краю. Тим не менше, такі форелеві господарства, як на території Іршавщини, повертають області статус рибної.
Михайло та його батько – одні з перших взялися за форелеву справу у високогірній Броньці. Свого часу їм дісталися запущені штучні ставки та геть занедбана система водозабору. Зараз же водойм побільшало і вони кишать рибою. Сприятливий мікроклімат - основний фактор, який вплинув на вибір виду риби, яка плаватиме у ставках. Райдужну форель або пструг, як її називають тутешні, тримають виключно для розведення і аж ніяк не для зариблення річок та срумків. Цей інвазійний вид всеїдний і постійно голодний, тому годувати його доводиться часто, а корм коштує дорого.
Тож не кожному під силу утримувати подібне господарство. Дороговартісні корми, затрати на енергоносії та утримання водоносної системи в належному стані – все це обходиться недешево. Про підтриму з боку держави і мова не йде, каже пан Михайло. Туристична привабливість гірських районів по великому рахунку і дозволяє тримати форелеве господарство на плаву. Гостям краю подобається самим порибалити і приготувати здобич. Як стверджує директор форелевого господарства, він не бачить позитивних зрушень у цій справі. Проте переконаний: в області знайдуться люди, які відвоюють рибний статус для Закарпаття.
М-Студіо
