без жодного цвяха

Біля школи N11 на вул. Маршала Бірюзова у мікрорайоні Браїлки в Полтаві місяць будують церкву зі смереки. Круглі колоди складають одна до одної в конструкцію. При цьому не використовують цвяхів.

Територія будівництва огороджена двометровим парканом, але храм усе одно видно. На бетонному фундаменті вибудували стіни й дах. Робітники фарбують колоди.

— Це буде церква святого мученика Іоанна Воїна, — розказує клірик Полтавської єпархії УПЦ Московського патріархату ЄвгенПолтавець, 30 років. — Рубали дерево, обтесували колоди, робили необхідні заруби і складали на Закарпатті. Потім розібрали й привезли до нас. Тепер заново збирають. Залишилося поставити три куполи і три хрести. Один буде основним, другий — на дзвіниці, а третій піднімуть на олтар. Іконостасу ще нема. Ми не знаємо, яким він буде. Це залежатиме від висоти внутрішнього храму. Заміряємо й тоді замовимо.

Будують храм шість майстрів із фірми ”Оксана” з села Синевир Міжгірського району на Закарпатті. Складуть за місяць.

— Одразу звести її тут неможливо, бо потрібне спеціальне обладнання, — пояснює священик. — Це дуже міцна конструкція, швидко будується. Храм теплий і легкий, він не дає великого навантаження на фундамент. Тому його можна поставити на будь-якому ґрунті.

Щоб дерево не гнило, його фарбують спеціальною фарбою жовтого кольору.

— Наша бригада на Полтавщині будує вже третю церкву. Ще одна є в Полтаві на Садах, а друга в селі Чапаєве Чутівського району, — розповідає майстер Василь Цімбота, 50 років. — Я самоучка. Років п’ять уже складаю будинки з колод.

— Ми строїмо дерев’яні дома. Наші лазні, бари, альтанки й кафе вже є в Донецькій і Київській областях. Церкви строїли тільки на Полтавщині. Зараз хочемо встигнути до холодів, бо в сильні морози будувати не можна. Працюємо щодня. Обід нам приносять парафіяни, — говорить інший майстер Павло Чуб, 32 роки.

Скільки грошей витратять на храм, Полтавець не каже. 39-річний Михайло Субота, який керує справами фірми ”Оксана” на Закарпатті, пояснює, що ціна залежить від квадратних метрів:

— Один квадрат стіни коштує сто доларів. А стіни церкви мають десь 550 квадратних метрів.

Виходить, що обійдеться вона у 280 тис. грн.

Охоронець у пуховику Сергій, 42 роки, підносить паперову коробку з прорізаним отвором:

— Пожертвуйте 10 копійок на храм! Мене владика благословив охороняти церкву. До нас щодня забігає дітвора зі школи. Ми їх не ганяємо, бо все одно лізтимуть. Пригощаємо їх печивом і цукерками. Вони подивляться й підуть.

Настоятель храму нині — архієпископ Полтавський і Кременчуцький Филип. Службу правитиме духовенство за його призначенням.

— Почали правити з моменту розмітки фундаменту. Тут служилися молебні, приходили люди. Зараз похолодало, то ми перейдемо всередину. Одні двері обіб’ємо целофаном, щоб не було протягу. Сьогодні в нас служба на 17.00. Буде до 30 чоловік. Люди, слава Богу, ходять, — дихає на руки Полтавець.

Навколо храму зроблять доріжки, посадять квіти й дерева, обгородять новим тином.

Полтавка Алла Батура привезла на візку в сумці їжу:

— Прихожане всей церкви готовят еду для наших дорогих строителей. По очереди люди приносят сюда консервы, тушенку, картошечку и другие продукты, — каже російською.