Ні для кого не є секретом той факт, що сон дуже важливий для організму. Саме під час сну він починає активно відновлюватися.
Але нормальному сну може завадити… хропіння. Періодичне хропіння не є серйозною проблемою. Однак воно може бути проблемою для того, хто спить поруч. Що це за явище, як з ним боротися та чи є хропіння взагалі хворобою, «Новини» дізнавалися у кандидата медичних наук, лікаря вищої категорії, завідувача ЛОР-відділення Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. А.Новака Володимира Сівача.
Володимире Олександровичу, найперше, роз’ясність, чому люди хроплять?
— Хропіт – акустичне явище, яке виникає від вібрації м’якого піднебіння під впливом повітря, яке вдихається у результаті часткового перекриття повітряних шляхів під час періодичного спаду мускулатури нижнього відділу глотки. Але хропіння — це тільки зовнішній прояв тих складних процесів, які відбуваються в організмі і які на певному етапі переростають у хворобу.
Розповсюдження цього синдрому у людей, яким за 30 років, складає 5—7% , яким за 60—30% у чоловіків і близько 20% — у жінок. Після 65 років частота хропіння сягає 60%. На нього страждають 20% населення, а до 65 років — більше 50%. Більш схильні до хропіння чоловіки. Велика частина населення взагалі не вважає, що хропіт і синдром обструктивного апное (СОА) є захворюванням. Як правило, це сприймають як незручний стан для людей, котрі знаходяться поруч. Деякі лікарі визначають апное як період зупинки дихання на 10—30 секунд, до 10 секунд характеризується як дихальна пауза.
Які фактори спричиняють хропіння?
— Найперше — захворювання легенів, кіфосколіоз (викривлення хребта), макроглосія — великих розмірів язик, ожиріння, приймання (зокрема зловживання) транквілізаторів, алкоголю, вік, спадковість. До речі, чим старша людина, тим мускулатура горла стає м’якішою, не така еластична. Однозначно, що зниження тонусу мускулатури з віком, зокрема тонусу гіпофаренгіальної мускулатури (мускулатура нижньої частини глотки), є одним із чинників розвитку СОА. Далі розвивається нічна гіпоксемія — зниження кисню у крові. Рівень кисню в артеріальній крові під час епізоду апное і гіпоксемії може знижуватися на 5—20%. Систематичне обструктивне апное під час сну супроводжується спазмом легеневих судин, підвищенням тиску в системі легеневої артерії, що призводить до формування синдрому хронічного «легеневого серця». Деформація носа, наприклад викривлення носової перегородки або назальні поліпи, викликає блокаду дихання, і у людини починаються проблеми зі сном.
Хропіння матиме наслідки, якщо його не позбутися?
— Скажу так: хронічне хропіння може викликати потенційно серйозні проблеми зі здоров’ям. Тривалі зупинки дихання більш як на 10 секунд під час сну можуть спричинити часткову або повну блокаду дихальних шляхів. Крім того, можуть бути часті пробудження, про які людина навіть не підозрюватиме. У результаті — поганий сон, який викликає сильну сонливість впродовж дня, що порушує нормальний ритм життя людини. Все це, в свою чергу, провокує часте серцебиття і збільшення кров’яного тиску, що підвищує ризик серцевого нападу та інсульту.
Які методи лікування на сьогодні є найбільш поширеними?
— Насамперед слід виділити дві умови, які передували б лікуванню самого СОА. По-перше, при надлишковій вазі необхідно її знизити. По-друге, слід проконсультуватися в отоларинголога щодо усунення можливої патології верхніх дихальних шляхів (викривлення переділки носа, поліпи, гіпертрофія, тобто збільшення піднебінних мигдаликів, тощо).
Щодо методів лікування, то це: застосування препаратів неседативних антидепресантів, стимулятори дихання, методи кисневої чи ультразвукової терапії через м’які тканини шиї. Усі вони не знайшли широкого застосування в Україні. Ще у давні часи лікарі винаходили обладнання, які не дозволяли людям, котрі хроплять, спати на спині. А з народних методів — їм чіпляли горіхи на спину, аби таким чином було незручно спати саме на спині.
Серед хірургічних методів лікування можна назвати таку операцію, як уволопалатофарингопластика. Вперше її було проведено у 1981 році. Це підслизова резекція перетинки носа, тонзилектомія, розсічення синехій в порожнині носа. Слід зауважити, що хірургічні методи лікування на сьогодні не користуються попитом у європейських клініках.
В останні роки набуло популярного розповсюдження використання спреїв (на основі трав), які впливають на тонус м’язів м’якого піднебіння язичка. Але позитивний результат досягається, на жаль, лише тимчасово.
Які саме спреї ви могли б порекомендувати?
— В аптеках Ужгорода їх безліч. Але оскільки я не хотів би робити їм рекламу, то не називатиму їх. Ефективність їх також різна.
Із основних методів лікування апное я б виділив метод, який використовують у «лабораторії сну» в Києві, яка функціонує на базі інституту кардіології ім. Н.Д.Стражеско. На сьогодні це єдиний медзаклад, де лікують хропіт, апное, гіпопное.
Якщо все-таки пацієнт вирішив лікуватися в «лабораторії сну», то першого дня він проходить діагностику (точніше, діагностика відбувається вночі, коли людина спить). Проводиться комплексне полісомнографічне дослідження пацієнта у спеціально обладнаній палаті із системою безперервного моніторингу показників, відео- і аудіоспостереження. Вранці лікар проводить аналіз отриманих даних, підбирає лікування. Якщо діагноз «синдром обструктивного апное сну» підтверджується, то йому пропонують провести наступну терапевтичну ніч. Використовується невеликий компресор, який подає постійний потік повітря під певним тиском через гнучку трубку, що з’єднана з носовою або носоротовою маскою. У комплект приладу входить зволожувач, який нагріває і зволожує повітря. Апарат пацієнт надіває перед сном. Тривалість проведення такої терапії — від 6 місяців до 1 року й більше. Абсолютних протипоказань до проведення терапії немає.
Параметри тиску та рекомендації пацієнту з проведення терапії визначає лікар в умовах «лабораторії сну» під час другої, так званої терапевтичної ночі. Ефект від лікування настає відразу, в першу ж ніч проведення СРАР-терапії (англійська абревіатура Continuous Positive Airway Pressure — постійний позитивний тиск у дихальних шляхах). Це підтверджують дані полісомнограми (покращення показників сатурації, ЕКГ, ЧСС та інше).
Як люди, котрі бажають пройти лікування у «лабораторії сну», можуть туди потрапити? Потрібне якесь направлення?
— Загалом, якщо у когось виникне бажання пройти таке лікування, можна зателефонувати до нашого відділення за номером 2-64-17, і тоді вже ми проконсультуємо, як, де і коли туди можна потрапити. Щоправда, слід відзначити, що лікування у столиці – платне.
До вас зверталися закарпатці із скаргами на хропіння?
— На жаль, наші люди дуже рідко звертаються з такими проблемами. Один чоловік прийшов на прийом до мене, бо дружина наполягла, другий мотивував, що часто їздить у відрядження, багато часу проводить у поїзді і йому соромно у купе хропіти, ще інший боявся померти під час сну. Але це — поодинокі звернення. Як показав досвід – закарпатці взагалі не вважають хропіння захворюванням чи проблемою, яку потрібно лікувати.
Що порадите людям, котрі хроплять, але не поспішають до лікаря?
— Якщо це періодичний хропіт, то можна спробувати знизити вагу і змінити харчування. Необхідно виключити вживання транквілізаторів, снодійного і антигістамінних препаратів перед сном. Слід також уникати вживання алкоголю, важкої їжі або перекусів протягом кількох годин перед сном. Добре було б встановити постійний режим сну та намагатися лягати спати на бік, а не на спину. Тож доброго всім здоров’я і розумного до нього ставлення.
