Ще до початку дії закону про заборону його реклами.
Трохи більше тижня минуло з часу набуття чинності закон, який забороняє рекламу тютюну на телебаченні, радіо і у друкованих ЗМІ, спонсорство і стимулювання продажу тютюнових виробів. Нагадаємо, що Закон № 3778-ІV про заборону реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів, який вступив у силу 16 вересня, регулює нові правила щодо заборони реклами та пропаганди тютюнопаління в Україні.
За новим документом, будь-яка реклама сигарет мала б зникнути з місць продажу тютюнових виробів з часу набуття чинності закону. Однак, чи все так і дотримується насправді, ми вирішили дослідити, пройшовшись вулицями Ужгорода. А вони практично й не змінилися в плані реклами... Так само в кіосках вільно продаються сигарети, подекуди «заміксовані» з газетами, журналами, жуйками, запальничками та супутніми товарами. Прогулявшись містом і відвідавши точки продажу тютюнових виробів, рекламних площин ми не зауважили. Вочевидь, продавці таки серйозно поставилися до закону. Однак, жива реклама діє. Офіціантки кав’ярень та продавчині з бутиків так сам, як раніше, виходять на вулицю з чашечкою кави та з сигаретою... Звісно, вхід до крамниці чи кав’ярні є громадським місцем, паління у яких заборонили ще раніше. Однак, провінційність Ужгорода дає таку собі «пільгу» – навряд чи хтось із постових здумає штрафувати за паління на ґанку. Інша річ у тому, що ще й не так багато часу минуло з часу прийняття як закону про заборону паління у громадських місцях, так і закону пр заборону реклами тютюну, то, може, не всі ще й знають про нього?
Активістка антитютюнових ініціатив, заступник голови ужгородського осередку ВМГО «Фундація Регіональних Ініціатив» Юлія Дуб каже, що молодіжні громадські організації новий закон тільки підтримують. А стосовно ситуації в місті по рекламі, то Юля не розчарована: «В принципі, зовнішньої реклами і не було дуже помітно, тому й зараз якоїсь великої переміни не видно, однак є певні поодинокі порушення в маленьких кіосках, які торгують тютюном та пресою. На пачках сигарет, де є напис, що попереджає про шкоду куріння для здоров’я, приклеєні цінники і цих написів просто не видно. Це є порушенням і на це варто звертати увагу продавців. Зрозуміло, не всі продавці знайомі із законами, але власники цих будок про цей закон знають і повинні попереджати своїх співробітників.
Загалом для того, аби повністю оцінити ситуацію, потрібно щоб минув хоча б місяць після виходу закону, щоб друковані видання оновили свій формат і виходили вже без реклами тютюнових виробів. ФРІ протягом місяця зробить моніторинг щодо того, наскільки дотримується виконання нового закону».
Людмила Ганчин, лікар-методист обласного Центру здоров'я, теж переконана, що для того, аби з’явилися якісь реальні результати цього закону, людей потрібно інформувати про нього: «Конкретно за тим, наскільки дотримується закон, я не дивилася. Але те, що люди й далі виходять з магазину і курять сигарету з чашечкою кави, то це є й досі. Гадаю багато хто просто не знає про прийняття цього закону і людей треба активніше інформувати, проводити широку просвітиницьку роботу. Тому що курці на наших вулицях все рівно є і вони мало задумуються про те, що їхнє паління шкодить здоров’ю оточуючих».
Не помічав особливих змін і Петро Кіндюх, директор Ужгородської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. №5: «Але і такої масованої реклами сигарет я не помічав, і це радує. Особливо радує те, що дітей, підлітків не залучають до реклами тютюнових виробів, і для молоді немає додаткових подразників у виляді яскравої реклами сигарет, які б кидалися у вічі». Саме у школі, очолюваній Петром Кіндюхом свого часу було встановлено відеокамери, які були покликані, у тому числі, і запобігати палінню юними курцями. Ця ініціатива навіть колись викликала спротив та бурхливе обговорення серед батьків, учнів та «борців за приватний простір», але практика показала, що саме ця школа зараз є однією із найблагополучніших у сенсі здорового способу життя учнів.
Поспілкувалися ми і з продавцями сигарет. На самому кіоску ніде не було видно наклейок чи площин із рекламою тютюну. Написано «Преса». І лише наліпка біля віконця «Ми не продаємо сигарети неповнолітнім. Це – закон!» та пачки сигарет, які видно було крізь каламутне скло вказували на тютюновий кіоск. Продавчиня, яка воліла не називати своє ім’я, утім, охоче прокоментувала «тютюнову» тему. «Ще дуже мало часу минуло із дня прийняття закону про рекламу тютюну. Звісно, ми познімали ті пару наклейок, які тут були на вітрині, але це погоди не зробило. Люди перестали курити ще до цього закону. За останні два роки відбулося кілька значних подорожчань сигарет і саме це стало головним, через що люди перестали курити. Дуже багато людей покидало. Я б сказала, потік зменшився наполовину, або й більше. Але не за останній тиждень, а значно раніше і поступово. Найбільше впав попит на сигарети середнього цінового сегменту. Ті, хто курив, приміром, «Президент», стали купувати «Приму». Він же ж колись коштував 5 гривень, а тепер 6,50. Тим, хто купує ці сигарети така різниця відчутна. Дешеві сигарети як купували атк і купують – у них свій «усталений» клієнт. Переважно, курці зі стажем. Ну а дорогі сигарети стали теж трохи менше купувати. Особливо жіночі. Беруть як брали лише «Мальборо» і «Парламент».
Довелося поговорити на тему паління і з курцями. Колишнім і таким, що палить і ніяк не може кинути – затятим. Перший – ужгородець Тарас, письменник: «Я курив з 18 до 28 років. І два роки тому кинув курити зовсім. Різко і в один день. Просто докурив сигарету і оголосив «це була остання». І відтоді не курю і радію цьому. Раніше я намагався кинути, але не вдавалося, бо важливими є і обставини і оточення курця. Одного моменту я зрозумів, що мені просто нема з ким курити. Я не ходжу у бари, не спілкуюся з курцями. Змінився спосіб мого життя. Останнє за що я хвилювався, що не зможу писати. Коли я курив – мені приходили в голову ідеї, сюжети… Але виявилося, що можна без цього писати. Наостанок ще прочитав книгу Карра, що таке нікотин, розклав собі все по поличкам і живу так як там написано – роблю все, що і робив, але просто не пхаю каку до рота».
Затятий курець Андрій – такого самого віку, як і його старий товариш, про якого було згадано щойно. Вони рідко бачаться – насправді у них різний спосіб життя. І курити Андрій кидав кілька разів. Протримався кілька днів. І зірвався. Курить до двох пачок на день і підрахував що якби кинув палити і прожив ще 35 років, то назбирав би 35 000 доларів. Бо саме десь близько тисячі доларів на рік він витрачає на сигарети, без яких не може ані працювати, ані відпочивати. За його словами, реклама тут ні до чого – закон цей не допоможе кинути палити курцям. Але може допомогти не починати тим, хто ще не знає смаку тютюнового диму.
