Минулими вихідними в однойменному селі на Коломийщині пройшов перший міжнародний фестиваль автентичної карпатської кухні. Прибули делегації із Швейцарії, Австрії, Німеччини, Франції, Польщі, гості зі Львова, Ржищева, Рахова, столиці України та з багатьох районів Івано-Франківщини. Свято зібрало виробників органічної продукції і тих, хто прагне споживати все органічне й вести життя, наближене до натурального.
Не дивно, що фестиваль відбувся саме в цьому селі, адже тут живе й працює Михайло Стовпюк, підприємець і голова ГО «Чиста флора». Йому вдалося знайти підтримку Швейцарії, а також влади району й області, а головне — всіх сіл району, жителі котрих і надали дводенним фестинам незабутнього колориту, бо презентували традиційне мистецтво і традиційні наїдки та гостинно прийняли до своїх садиб гостей з усіх усюд.
Усе натуральне, усе своє...
Фестиваль тривав два дні і мав наукову та, власне, розважальну частину. Спершу на обійсті М. Стовпюка зібралися однодумці, зацікавлені у створенні сертифікованого карпатського бренду товарів, що мають органічне походження. Бренду не в сенсі, у якому вживають це слово маркетологи, а в сенсі «зрозумілого, впізнаваного і такого, що викликає довіру торгового знака», котрий би означав більше, ніж просто натуральну екологічну продукцію, а й зелений туризм тощо. Цю роботу вже розпочато, однак вона потребує ще чимало зусиль, бо для світу, на жаль, нині «Карпати» не є брендом, як-от, приміром, «Альпи».
Тобіас Айзенрінг, керівник швейцарсько-українського проекту «Органічна сертифікація та розвиток органічного ринку в Україні» звернувся до присутніх з привітанням і окреслив ключові поняття органічного ринку. Учасники фестивалю ознайомилися з досвідом розведення карпатських буйволів, коней гуцульської породи, свиней породи мангаліца від Мішеля Якобі з села Стеблівки Хустського району на Закарпатті, а під час перерви поласували буйволячим молоком. Зазначу одразу, що гоститися під час фестивалю довелося багато. Це й наводило на думку: якби то можна було споживати такі високоякісні органічні продукти щодня! Родина пана Стовпюка пригощала учасників семінару щедро — органічне печиво за домашніми рецептами, цілющі чаї, соки, сиропи, коктейлі, свіжі овочі й сири, м’ясні традиційні і вишукані закуски, а також усілякі делікатеси, назву яких не вдалося розпитати, бо розійшлися вони умить.
Далі для журналістів провели екскурсію, показавши виробничі потужності, котрі розміщені поряд із будинком Стовпюків. Того дня якраз фасували чай із м’яти — свіжим ароматом пропахлися всі. Однак початковим етапом стали відвідини музею травника. Господар показав спеціальну міні-лопату заготівельника лікарських трав та ціпок, призначений для відлякування різних плазунів. Кажуть, його виготовили з дерева, у котре вдарила блискавка, а згодом над ним чарував мольфар, щоб стало помічним для збирача різнотрав’я. Невеличкий музей має чимало автентичних і дуже колоритних експонатів.
Та на цьому цікаве на фестивалі автентичної карпатської їжі не закінчувалося, радше тільки починалося. Кінний проїзд із весільними музиками селом, третина дворів якого (а у Спасі близько трьох тисяч жителів) займається органічним виробництвом — без пестицидів, мінеральних добрив, ГМО, — вразив нас чи не найбільше. Чому? Такого багатого і доглянутого, чепурного і квітучо-зеленого (сільська головиха Олександра Гоянюк так і сказала, що Спас називають селом у лісі) поселення, здається, бачити ще не доводилося. З цим погодилось багато журналістів, котрим завдяки своїй професії подорожувати доводиться частенько.
Цікавою є й легенда про походження села Іспаса, заснованого згідно з першою документальною згадкою 1252 року і перейменованого 1996-го на Спас. Насправді легенд є кілька, та хоч їх фабули різні, але суть однакова — до цієї місцевості, де постало село Спас, приходили і козаки, і безнадійно хворі, аби «спастися», тобто відродитися, повернутися до здорового повноцінного життя. Отже, здавна тут були благодатні землі, повні лікувального різнотрав’я, цілющі повітря й вода та родюча земля. Головне, що людям вдалося зберегти все це донині. Тому сьогодні вони мають усі шанси стати центром зеленого туризму й органічного виробництва, що стрімко набирає обертів і в Україні.
Просто свято
Фестиваль органічної карпатської їжі «Смачний Спас» справді став непересічною подією, хоч відбувався вперше. Він зібрав масу гостей. Голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк, влада Коломийщини, духовенство краю взяли участь у своєрідному фестивальному конкурсі між селами Коломийщини з приготування традиційних страв і напоїв. Кожне село встановило й прибрало хатину — хто справжню свіжовиготовлену дерев’яну, хто імпровізовану — і накрило у ній багатий стіл із притаманних лише їм частувань та напоїв. Усі рецепти організатори фестивалю занесли до великої книги, аби зберегти для прийдешніх поколінь родинні рецептури і назви страв. Пригощали й гостей фестивалю, котрі приїхали просто подивитися. За символічну ціну раздині сіл Спаса, Мишина, Сопова, Молодятина, Ключева, Ковалівки, Слободи, Рунрурів, Марківців, Киданців, Княждвора, Нижнього і Верхнього Вербіжів, Печеніжина продавали автентичні страви, котрі приготували найкращі сільські кухарки. Черга вишикувалася до господинь — організаторок фестивалю, щоб скуштувати «спаську замащінку», в основі котрої риба або телятина, котру варять в обмащеній тістом посудині, що й надає страві ніжного смаку і неповторного аромату. Як зазначив на відкритті свята Михайло Вишиванюк,
«... село Спас показало на всю Україну наші звичай, культуру і традиції. Честь і хвала вам, що ви зробили село Спас найкращим селом в Україні. Ці разди і раздині мають честь називатися взірцевими».
Печеніжинський «мелай» — страва, котра символізує добробут, розповіла Марія Кушнір. Готують його з кукурудзяної муки, молока солодкого, молока кислого, додають яйця, сіль, цукор та олію. Звісно, задля приготування страви з такою простою рецептурою, як здається на перший погляд, потрібна неабияка майстерність.
Мені траплялися тільки добрі люди
Окрім сільських громад, «Смачний Спас» підтримали своїми автентичними стравами й окремі власники садиб зеленого туризму. Марія Городчук із Сопова пригощала пампушками, борщем «приймленим», фасолями «рідженими», кулешою звичайною, грибами підпаленими, голубцями, саламахою, домашньою ковбасою, паштетівкою та солодким будзом. Жінка аж світиться добротою й щирістю, і переконує нас, що їй в житті траплялися лише добрі люди — і в Україні, і по світах. Цю народну мудрість вона, напевно, сповідує змалку, тож вона вже стала її життєвою філософією. Пані Марія прийняла до себе 20 журналістів, і за два дні перебування у її господі ми стали добрими друзями. За величезним столом її гостинної кухні смакували і вранішня кава з теплим медівником — прямісінько з печі — і яблука з саду, і кулеша зі справжньою бринзою, за якою господиня вдосвіта їхала до Косова. А на фестивалі до столу пані Марії люди підходили за смачними апетитними стравами і неповторною усмішкою, котра випромінює добро.
Пані Оксана, вчителька і господиня садиби, котру так і назвала «В Оксани», вирішила привезти на фестиваль борщ на грибному відварі, «приймлений» сметаною, і сирні палички з кмином. Микола з Ділового на Закарпатті не встигав доносити бринзу, котру всі пробували й одразу ж замовляли. Рецепт його комерційного успіху, — бо ж не секрет, що інколи бринза відлякує покупців специфічним запахом, — він не приховує. Виявляється, що такою смачною буває тільки полонинська бринза, вона «чим більше стоїть, тим кращою стає».
В гостях у кухаря Мікі
Обійшовши лише половину спаського стадіону, прямуємо далі. Ліворуч від сцени, на котрій вирує святковий концерт (уже виступили Василь Мельникович — «Гуцул-хуліган», Богдан Сташків, народні гурти сіл району), розмістилися представники виробників органічної продукції України, як-от «Біолан Україна», «Пан ЕКО», окремі фермерські господарства із Закарпаття і нашого Городенківського району.
Зацікавлений натовп зібрався біля свині, котру на рожні смажить кухар у білосніжній уніформі. Він погано розмовляє по-українськи. Це угорець Мікі готує свинину породи мангаліца, котра не містить холестерину. Крутить і нарізає шматочками, а охочі спробувати свинину без холестерину (по 25 гривень за 100 грамів) шикуються в чергу. Поки ми жуємо це напрочуд соковите і ніжне м’ясо й розпитуємо у фермера Федора про мангаліцу, на рожні вже видно ребра — половину з’їли. «Вона живе як дика і харчується травою, ми підгодовуємо її кукурудзою, вівсом, ячменем. І все. Ці свині тримаються стадом, ростуть не так швидко, але сало мають дієтичне і м’ясо дуже смачне», — хвалиться фермер.
Пані Ірина і пан Дмитро з Городенки пригощають органічним хлібом, медом, сибірським сортом кавунів, що і за формою, і за розміром більше схожі на кабачки. «Ці кавуни беруть для маленьких дітей, бо херсонські мало хто наважиться дати маляті», — розповідає пані Ірина і дає рекламку своєї продукції... німецькою мовою, бо днями якраз повернулися з виставки у Німеччині. У них можна купити й органічну картоплю, й інші овочі, правда, декого дивує, чому картопля така дорога — по 10 гривень. Таким покупцям вони кажуть, «що вона органічна», хоча не всі ще розуміють, що ж воно таке. Однак таких споживачів, котрі вже зробили вибір на користь органічних продуктів, насправді дуже багато: усе, що виростила ця родина з Городенківщини, у них вже замовили наперед.
Столиця Покуття святкувала свій день
Оголосили про присвоєння звання «Почесного громадянина міста» та про присудження літературної премії імені Тараса Мельничука, оприлюднили список установ, яких внесуть до міської книги шани. «Це свято об’єднало всіх, кому дорога Коломия, — сказав міський голова Юрій Овчаренко. — З кожним роком наше місто стає комфортнішим для життя. Отож нехай любов, злагода і велика віра єднають нас, коломиян, і надалі».
Першу згадку про Коломию датує 1241 роком Галицько-Волинський літопис. Місто починалося як фортеця, що згоріла під час монголо-татарської навали. Упродовж віків Коломия була культурним і торговим центром Східної Європи. Нині це райцентр із майже 100-тисячним населенням. У 2009-му Коломию назвали найбезпечнішим містом України за версією журналу «Фокус».
Чільник області Михайло Вишиванюк, який завітав на свято, пообіцяв, що посприяє продовженню реконструкції не лише центру міста, а й його околиць, «аби Коломия таки тримала першість і стала справді писанковою». Продовжив його думку голова РДА Михайло Негрич: «Місто добре підготувалося до свята. Скрізь зроблено ремонти, і сюди приємно приїхати. У 2011 році, на ювілей, плануємо так відновити Коломию, що вона стане найкращим містом Прикарпаття й України. Наразі хочу відзначити, що в нас виконується місцевий бюджет, ми працюємо над розвитком зеленого туризму, очікуємо відновлення заводу «Сільмаш».
Серед інших заходів на площі біля Музею писанки з ініціативи коломийського молодіжного центру відбувся фестиваль «Бублик», у якому взяли участь понад 40 творчих людей, котрі представили свої малюнки, фото, декоративні вироби. Всі, хто прийшов на фестиваль, змогли не лише насолодитися мистецтвом, а й скуштувати справжнього бублика та відвідати майстер-класи. Кожен міг внести й кілька гривень, які віддадуть на оплату навчання в художній школі дитини-інваліда.
На околиці Коломиї під час свята відкрили цікавий мистецький об’єкт — арт-рражду. На невеличкій території, огородженій добротним тином, наразі розмістилися дерев’яна капличка, сцена і, власне, сама гуцульська хатина. Ідея створення цікавинки належить учасникам кооперативу «Зодчий». Чимало зробили для цього подружжя Іван та Олена Наговіцини й Іван Озарук. Споруджували та впорядковували арт-рражду протягом восьми років. За цей час збирали старовинні предмети побуту, меблі, одяг. За словами пані Наговіциної, їх купували на виставках та під час фестивалів, збирали в селах, а дехто з гуцулів сам віддавав речі предків, аби їх змогли побачити молодь і туристи. На території рражди є свійські тварини: корови, вівці, кози та домашня птиця.
Незабаром тут діятиме Школа національної традиції, де будуть майстерні ковальства, малярства, кераміки, ткацтва, шевства, столярства, українських пісень і традицій. «Я дивуюся, що наша молодь не знає українських пісень, — зазначив голова ОДА Михайло Вишиванюк, який завітав на відкриття арт-рражди. Аби такого не було, ми й започатковуємо цю школу».
Водночас, за словами керівника Прикарпаття, коломийська арт-рражда стане своєрідним туристичним центром, де можна буде ознайомитися з життям та побутом гуцулів. Цей заклад просто неба буде взято на баланс області. З часом тут планують збудувати гуцульську церкву, біля якої має постати гуцульське село. Схожі туристичні центри прикарпатська влада планує відкрити в усіх етнорегіонах області.
А в арт-рражді вже й перша виставка є. Десятки дерев’яних та глиняних риб представили на подвір’ї біля гуцульської старовини учасники всеукраїнського скульптурного пленеру випускників Львівської академії мистецтв. «Такого масштабного мистецького дійства тут ще не було, — розповідає керівник мистецьких зборів коломийський скульптор Василь Андрушко. — До столиці Покуття прибули митці з Донецька, Луцька, Косова, Івано-Франківська та Коломиї». Молоді митці ліпили з глини і вирізали з дерева різних рибок. «Це знак перших християн, символ Ісуса Христа, родючості й доброти, — пояснила молода мисткиня Маріанна Вахняк. — Тим-то кожен з учасників пленеру інтерпретував своє філософське і сакральне бачення риби».
