Чим віддячимо землі, яка зростила нам врожай?..

Закінчилися жнива... Кожен господар дбає тепер, щоб висушити, очистити зібране зерно і вигідно продати або ж заскладувати для своїх потреб.

Урожай зернових у цілому по Закарпатській області радує хліборобів. Кращі господарства — ТОВ „Артос» Берегівського, СФГ "Коник" Ужгородського, СТОВ "Завидівське" Мукачівського районів — зібрали по 40—50 ц/га. Проте в області є ще чимало господарств, які збирають досить низькі врожаї озимих, намолочуючи лише по 9-13 центнерів зерна з одного гектара. Причин низької врожайності чимало.

Аналіз стану ґрунтів краю за сорок років спостережень, які проводить Закарпатський проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції, свідчить про постійне зменшення в ґрунтах гумусу — речовини, яка є основним показником родючості землі, тобто її спроможності забезпечувати врожай. Гумус знижується внаслідок винесення органічних речовин з урожаєм та згорання його під час механізованого обробітку. Цьому також сприяє зниження норм застосовуваних органічних і мінеральних добрив, яких не вистачає для формування врожаю, що призводить до стійкого і дефіцитного балансу гумусу та інших поживних речовин, які забезпечують ріст і розвиток рослин. Так, на сьогодні середній показник вмісту гумусу в області становить 2,19 відсотка. За п`ять років цей показник знизився на 0,05 %, а це не так і мало. Якщо перерахувати, то за п`ять років гумус знизився на 1400 кілограмів на кожному гектарі орної площі.

Поповнення запасів органічної речовини відбувається, в основному, за рахунок внесення органічних добрив. Та, на жаль, скорочення поголів`я худоби в області різко зменшило виробництво гною в господарствах всіх форм власності. Особливо це стосується низинних районів, де зосереджене рільництво і є велика потреба в органічних добривах. Гірські і передгірні райони, маючи більше худоби, не

володіють великими наділами землі. Тому в зерносіючих низинних районах так важливо використати альтернативні шляхи поповнення ґрунту органікою. Адже при оптимальних нормах гною 10-14 т/га, які вносились у дев`яностих роках, останнім часом вносимо лише по 3 - 4 т/га і використовуємо їх здебільшого під овочеві культури і кукурудзу.

Науковці доводять, що найефективнішим виявилося використання подрібненої соломи в полі. Солома і стебла кукурудзи в два-три рази за ефективністю перевищують внесення гною. Наприклад, три-чотири тонни соломи рівнозначні дев`яти тоннам гною, гичка кормових буряків, залишена в полі, формує приріст урожайності ячменю 8—9 ц/га. Та, на жаль, часто ми спостерігаємо тепер, як горять поля після обмолоту зернових. Легко запалити сірник і спалити післяжнивні залишки, на які так чекає збіднена земля. Не думає той господар, що, спалюючи солому і швидко зачищаючи поле, він завдає великої шкоди структурі й родючості ґрунту.

За даними досліджень, із-за випалювання соломи і стерні на полях щороку на кожному гектарі втрачається до 800 кг гумусу, весь азот та майже половина сірки і фосфору. Можливо, в нас не вистачає вітчизняних агрегатів для подрібнення побічної продукції. Але це питання треба вирішувати, бо земля чекає повернення в ґрунт поживи, яку сама для себе зростила. Заможним господарям або ж об`єднанню селян радимо придбати французький подрібнювач післязбиральних рештків виробництва фірми «Кюн». Після його проходження по полю можна проводити всі види обробітку ґрунту, включаючи прямий спосіб сівби.

• жнива
• урожай
• зернові