25 квітня депутати Верховної Ради України нарешті ухвалили законопроекту «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Цей законопроект підтримали 278 депутатів. Зокрема на підтримку законопроекту висловилися лідери фракцій Блоку Петра Порошенка, «Радикальної партії Ляшка», «Самопомічі», «Батьківщини», «Народного фронту» і групи «Воля народу». Проти були «Опозиційний блок» і група «Відродження», які оголосили, що звернуться до суду через порушення регламенту.
Перед голосування у залі Верховної Ради продемонстрували відеозвернення, де до депутатів звернулися письменники, поети, громадські активісти, вчені, актори, церковні діячі, які розповіли про важливість ухвалення закону.
Український парламент розпочав розгляд документа 28 лютого. За цей час було схвалено або відхилено понад 2- тисяч поправок. Сьогодні під стінами Верховної Ради тривав мітинг, учасники якого вимагали ухвалення мовного законопроекту.
Зазначимо, що 28 лютого 2018 року Конституційний суд України визнав закон «Про засади державної мовної політики» (закон «Колесніченка-Ківалова») неконституційним.
Новий ухвалений закон гарантує позиції української мови у державному управлінні, сфері послуг, освіті та медіа. Передбачена відповідальність посадовців за незнання мови, яка почне діяти через три роки від дати ухвалення закону.
При цьому закон не обмежує приватного спілкування будь-якими мовами та вільного вживання мов національних меншин.
Тепер документ має підписати Президент України Петро Порошенко. Спікер парламенту Андрій Парубій зазначив, що Президент пообіцяв підписати цей документ.
Згідно з офіційним сайтом ВР України завданнями цього Закону є:
- 1) захист державного статусу української мови;
- 2) утвердження української мови як мови міжетнічного спілкування в Україні;
- 3) забезпечення функціонування державної мови як інструмента об’єднання українського суспільства, засобу зміцнення державної єдності та територіальної цілісності України, її незалежної державності і національної безпеки;
- 4) забезпечення застосування української мови як державної на всій території України у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, а також у міжнародному спілкуванні, під час здійснення посадовими та службовими особами представницьких функцій;
- 5) забезпечення розвитку української мови для зміцнення національної ідентичності, збереження національної культури, традицій, звичаїв, історичної пам’яті та забезпечення її подальшого функціонування як державотворчого чинника української нації;
- 6) підтримка української мови шляхом сприяння:
а) володінню українською мовою громадянами України;
б) розвитку української жестової мови як основного або одного з основних засобів спілкування жестомовних осіб. Статус, засади та порядок застосування української жестової мови визначаються законом;
в) застосуванню української мови відповідно до вимог українського правопису та інших стандартів державної мови;
г) вживанню замість іншомовних українських слів, словосполучень і термінів у разі, якщо в українській мові існують рівнозначні відповідники, та підвищенню рівня обізнаності громадян про них;
ґ) запобіганню вульгаризації української мови та змішування її з іншими мовами;
д) поширенню знань про українську мову та її роль у розвитку української та європейської культур;
е) популяризації діалектів і говірок української мови та їх збереженню;
є) вивченню української мови в Україні та за кордоном;
- 7) поширення української мови у світі та сприяння в задоволенні мовних потреб закордонних українців і громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за межами України.
Законом встановлено, що кожний громадянин України зобов’язаний володіти державною мовою як мовою свого громадянства.
Держава забезпечує кожному громадянинові України можливості для опанування державної мови через систему закладів дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, а також через підтримку неформальної та інформальної освіти, спрямованої на вивчення державної мови.
Закон визначає осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків.
Володіти державною мовою згідно із Законом та застосовувати її під час виконання службових обов’язків зобов’язані:
- - вищі посадові особи держави, народні депутати,
- - державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування;
- - голови місцевих державних адміністрацій, їх перші заступники та заступники;
- - службовці Національного банку України;
- особи офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом;
- особи начальницького (середнього і вищого) складу Національної поліції, інших правоохоронних та розвідувальних органів, посадові особи інших органів, яким присвоюються спеціальні звання;
- особи рядового, сержантського і старшинського складу Національної поліції, інших правоохоронних, розвідувальних органів, інших органів, яким присвоюються спеціальні звання;
- прокурори;
- судді, які обрані чи призначені відповідно до Конституції України та здійснюють правосуддя на професійній основі, члени та дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члени Вищої ради правосуддя та інші посадові та службові особи.
Володіти державною мовою зобов’язані особи, які претендують на обрання чи призначення на посади, визначені частиною першою цієї статті.
Законом встановлено вимоги щодо відповідного рівня володіння державною мовою, які встановлює Національна комісія зі стандартів державної мови; рівні володіння державною мовою.
Законом встановлено застосування державної мови в роботі органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної і комунальної власності.
Вже з'явилися і перші коментарі. Зокрема народний депутат Єгор Соболєв написав у Facebook:
"Ухвалили закон про утвердження української мови як державної. Ним передбачений контроль за знанням мови державними службовцями; кіно, ТБ та книговидавництво українською; екзамен при отриманні громадянства.
Важливий інструмент для утвердження національної культури. Колись покоління В'ячеслава Чорновола засмучувалося, що формально незалежна Україна не є українською. Щасливий голосувати за внесок цю справу у присутності ще живих представників цього покоління. Вважаю це ще одним досягненням Майдану".
На Закарпатті закон про мову найбільше не влаштовував угорську нацменшину. Їх лякали тим, що новий закон обмежить їхнє право на використання рідної мови навіть у побуті. Насправді таке не планувалося авторами законопроекту. Однак Угорщина підтримала закордонних угорців і обіцяла діяти жорстко у разі прийняття законів, які, на їхню думку, обмежать права нацменшин.
Очевидно, що незабаром слід чекати заяв з боку офіційного Будапешта та організацій, які представляють закарпатських угорців.
