Забруднене вщент кладовище на «Білочці» в Ужгороді належить до найдавніших і має безсумнівне історичне значення для міста.
Та в останні десятиліття він перетворився у заросле хащею і закидане сміттям пустище. Не байдужі ужгородці знову звернули увагу на проблемне місце та нагадали владі про їхню бездіяльність. Громадські активісти Ужгорода 30 березня хотіли провести прибирання цвинтаря та через дощ дійство не відбулося. Переклали очищення території на 25 квітня в рамках всеукраїнської акції з прибирання та озеленення територій.
Біля цвинтаря у мікрорайоні «Білочка» не встановлено жодного смітника. Це місце вже роками потопає у смітті через бомжів та байдужість міської влади. Два роки тому тут було збудовану дерев’яну діючу церкву. Греко-католицька громада за власні кошти почала перетворювати колись цілком безнадійне і мертве місце у культурну паркову зону. Проте повністю навести лад все одно не вдалося. Останнє капітальне прибирання робили у жовтні 2014 року. Минуло всього пів року, а сміття повернулося знов. Настоятель храму Благовіщеня Святої Богородиці отець Михайло БАНИК зізнається, сили у це кладовище вклали чимало і все за власні кошти. Наймали людей, які зрубували дерева та збирали сміття.
- З лютого 2013 року ми почали тут робити прибирання. Працювали інколи в день по 50-70 семінаристів. Також ми фінансували бригаду, яка два тижні працювала на цвинтарі. За той час було тут вирубано і назбирано сміття на 3 грузовика. Також ми відремонтували 5 хрестів, вони були розвалені, надписи відновили. Не можна собі просто уявити, що тут було. Це був дім для різних наркоманів та безхатьків, прокоментував отець Михайло.
Ужгородський історик Йосип Кобаль, розповідає це кладовище унікальне своєю історією. На вулиці Капушанській воно було збудоване ще в 17 столітті. Там ховали померлих у лікарнях хворих – здебільшого бідняків. На цвинтарі й тепер можна побачити литі залізні надмогильні хрести 19 ст. У кінці кладовища у братських могилах поховані політ в’язні – члени різних партійних організацій, убиті чи замучені в ужгородській в’язниці. Тут покоїться прах першого прем’єр міністра підкарпатської Русі Андрія Бровдія. У 90 роках 20 століття тут було встановлено пам’ятний хрест загиблим січовим стрільцям.
- Жодного людського поселення без духовного осередку в минулому і тепер не існує. У всі часи храм, церкву або кладовище поважали, вони є священні місця, де робити якісь брудні справи –заборонялося.
Владика Мілан Шашік, погоджується з Йосипом Кобальом. Каже, люди просто не усвідомлюють, що цвинтар – це є святе місце і проходячи кидають сміття. Тому за кладовищем потрібно постійно слідкувати та прибирати.
Ужгородські активісти кажуть, сама громада без допомоги міської влади навести порядок повністю не може. Тому просять, щоб на вході у цвинтар були встановлені урни для сміття, бо люди йдуть і через паркан кидають непотріб. Взагалі, урни повинні стояти через кожні 50 метрів у місті, і влада це зобов’язана робити але не робить. Ще раз громадські активісти нагадують та запрошують прийти прибирати сміття після великодніх свят 25 квітня.
Наталія Ігнаці, для Mukachevo.net
