Покрити дефіцит можна за рахунок імпортованого цукру-сирцю, однак цьому заважає непрозорість розподілу імпортних квот
Видання нагадує, що перші тривожні сигнали прийшли із СОТ ще у квітні, коли низка країн-експортерів цукру-сирцю прямо заявили, що в Україні відсутній прозорий механізм розподілу ввізних квот. Це питання стало предметом обговорення 61-ї офіційної сесії Аграрного Комітету СОТ, яка відбулася 31 березня 2011 року.
Однак, не зважаючи на загрозу міжнародного скандалу, в Міністерстві економіки не тільки не привели процес квот до регламентним положенням СОТ, а й ще більше "замутили воду".
Навіщо Мінекономіки знадобилося екстрено вводити процедуру "попереднього ліцензування" в Мінагрополітики та Агентстві держрезерву, чітко пояснити не можуть навіть у самому міністерстві.
Наявний лише факт, що якщо раніше заявки на отримання квот СОТ розглядалися в порядку черговості їх подання резидентами ринку, то у 2011 році цей порядок не дотримувався. А близькість власників компаній-переможців до правлячої більшості тільки посилює загальний негативний фон.
Видання нагадує, що левова частка національної квоти, приблизно 130 тис. тонн дісталася Волинському заводу, із яким нерозривно пов'язують нардепа від Партії Регіонів.
Другу ж половину квоти отримали і зовсім маловідомі компанії за якими, імовірно, стоять «гречані ділки». А враховуючи, що ці компанії не мають власного виробництва, неважко припустити, що на ввезенні значного обсягу цукру з 2% митом ставкою замість 50%, хтось спробує дуже добре нажитися, наголошує видання.
