У Закарпатському обласному кардіоцентрі почали проводити операції на відкритому серці зі вродженими вадами
Минулої п’ятниці в обласному кардіодис-ансері відбулася історична подія: тут уперше провели дві операції на відкритому серці зі вродженими вадами – аортокоронарне шунтування. Першими пацієнтами стали 30-річна жінка та 18-річний юнак. Операцію проводили хірурги кардіоцентру під наглядом дуже досвідченого фахівця, який виконав уже понад 2500 операцій на серці, члена-кореспондента АМНУ, професора Василя Лазоришинця.
Обидві операції минули успішно, а після їхнього завершення Василь Васильович розповів, чому він приїхав на батьківщину їх провести. «В Україні щороку народжуються близько 5 тисяч немовлят зі вродженими вадами серця, і донедавна батьки таких дітей, як правило, зверталися з проблемою до Києва чи Львова. Завдання Національного Інституту серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова, як головної такої установи країни, полягає в тому, щоб розвивати кардіохірургічні диспансери в регіонах держави. Всього таких центрів в Україні – 21. Однак, наскільки я пам’ятаю, Ужгород став лише дев’ятим, де проводять подібні операції. Тому ця подія є дійсно історичною. Нині у восьми діючих Центрах роблять не більш ніж 2,5 тисячі оперативних втручань. Тобто для країни в цілому ця проблема не вирішена».
Такі операції Василь Лазоришинець вважає відносно простими, тому, каже, їх повинні робити в місцевих кардіоцентрах, а до Київських інститутів (ім. Амосова чи ім. Шалімова) могли б звертатися люди, яким потрібні складніші втручання. По-перше, це дає більше шансів пацієнтам, по-друге – далеко не кожен має гроші на поїздку до столиці та проживання в ній.
За словами хірурга, аортокоронарне шунтування в Європі роблять дітям до трьох років, бо з віком така вада шкодить іншим внутрішнім органам і загалом вкорочує життя людини на близько 20 років. Клінічно вона може довго не проявлятися. В жінок, як правило, ознаки проблеми з серцем з’являються після пологів, у чоловіків – після 30 років. Так трапилося, що у прооперованих у п’ятницю ці вади виявили лише близько 4 місяців тому. І місцеві кардіохірурги запропонували провести операції під наглядом столичних фахівців.
«Хотілося б відзначити досить високий професіоналізм та підготовку спеціалістів, які тут працюють, – відзначив пан Лазоришинець. – Практично всі вони пройшли підготовку як на базі інституту Амосова, так і в інституті Шалімова. Тому під час операції ми лише втручалися в основні етапи, а все інше виконували місцеві спеціалісти».
Можливо, в такій же ролі «наглядача» фахівець проведе ще кілька операцій в кардіоцентрі. Принаймні, так він робив всюди, де розпочинав роботу: в Запоріжжі, Дніпропетровську, Донецьку, Одесі, Луцьку, Рівному, Тернопілі. «Наше завдання – надати команді лікарів впевненості у своїх силах. Потім вони вже починають оперувати самостійно. Нині в Закарпатському кардіоцентрі можна робити по 2-3 згадані операції щотижня. Для такої невеличкої області цього достатньо. Щоправда, виникає інше питання: кардіохірургія – одна з найдорожчих галузей медицини: дорогі технології, дороге забезпечення. Крім того, дуже важливий штат. Керівництво області мало би звернути увагу на те, що кардіоцентр потрібно забезпечити кадрами в потрібній кількості і виділити достатній бюджет».
Дійсно, ті операції, що були проведені в п’ятницю, коштують близько 15 тисяч гривень кожна (і це не враховуючи роботу команди медиків, які у нас, як відомо, працюють за зарплату). Причому, це ще «дешево». Є операції вартістю 22, 30... до 50 тисяч гривень. Для пацієнтів же вони безкоштовні, тобто всі витрати бере на себе держава. Питання в тому, лікування скількох хворих, нездатних оплатити подібне задоволення, бюджет спроможний профінансувати. За словами головного лікаря кардіоцентру Романа Соскиди, порозуміння з боку влади є. Тож він сподівається, що фінанси на операції будуть.
