На Закарпатті зафіксували Північне сяйво (ФОТО)
70242
або Битва за "Закарпатгаз"
Малоймовірно, щоб 16 років тому на теренах колишнього СРСР хтось знав, що таке рейдерство. Хоча саме в 1990 році на екрани вийшов фільм «Красуня». Той самий, із Джулією Робертс у ролі повії, яку покохав принц від великого бізнесу, котрого, у свою чергу, зіграв Річард Гір. Так от, герой Гіра й був першим рейдером, що з’явився на пострадянському просторі. Він, так само як українські рейдери XXI століття, отримував прибуток унаслідок «недружнього відбирання» чужої власності.
Проте, на відміну від високоморального голлівудського героя, наші рейдери не гребують нічим. Об’єктами захоплення можуть стати й квартира, й автомобіль, що сподобалися рейдеру. Не кажучи вже про такі ласі об’єкти, як фабрики, заводи та інші підприємства, що дають бодай якийсь прибуток.
Серед найбільш гучних рейдерських атак, які приголомшили наш спокійний край, на слуху битва за ВАТ «Закарпатгаз». Ситуація дійшла до того, що проблеми, пов’язані з активізацією рейдерів, стали предметом обговорення далеко за межами області. Досить сказати, що цю тему обговорюють не лише у столичних відомчих конторах, про неї згадують і наводять до прикладу у сусідніх областях, де переживають подібні потрясіння.
За останні кілька місяців у ряді областей України правоохоронці інтенсивно перевіряють обласні підприємства газопостачання. Керівники західних облгазів пов’язують це зі спробою передачі контрольних пакетів товариств іншим особам. Але з-поміж усіх «найцікавіша» ситуація у Закарпатті, бо приставлений зверху чоловічок на посаду в.о. голови правління уявив себе володарем найзахіднішого відрізку газової труби. З його приходом на підприємстві, котре жило своїм життям, ішло в ногу з часом вже багато років поспіль, розпочався справжній терор.
Переповідати історію виживання кадрового потенціалу нині не будемо. Подробиці ми вже описували у кількох номерах нашого часопису. Додамо лише, що з часу набрання розголосу конфлікт між першою посадовою особою та трудовим колективом ВАТ “Закарпатгаз” набирає обертів. Трьох неугодних керівників структурних підрозділів підприємства звільнено, так би мовити, “за власним бажанням”, двох – переміщено на інші, зрозуміло, не на вищі посади, ще трьох намагаються звільнити брудними, авантюрними методами, іншим про те, що вони “на черзі” – поки що тільки натякають. І це лише за останній місяць. Якщо згадати період трохи більший, з грудня 2006 року, коли втретє за останні 1,5 року відбулася зміна першої посадової особи, то набереться ще з десяток звільнених працівників.
Нинішній в.о. голови правління пан Рибачок Ю.І., – “прибулець” із сусідньої Волині, – взявся в черговий раз завзято наводити порядок на підприємстві, якому понад 30 років. Причому не оминув і “своїх” (ставлеників власників), які ще не встигли за кілька місяців зарекомендувати себе на підприємстві та в регіоні, до якого приїхали. Однак, «розборки між своїми пацанами” – справа звична. До них півторатисячному колективу діла нема. Терпець увірвався саме тоді, коли ганебними методами почали звільняти фахівців, які не один рік пропрацювали в газовому господарстві, забезпечуючи безперебійне газопостачання області, а нині насмілилися відстоювати власну думку, честь та гідність.
З поінформованих джерел стало відомо, що працівники, котрі виявилися «міцними горішками», пішли на відкриту боротьбу зі зухвалим керівником і направили матеріали у прокуратуру області. А тим часом, подейкують, що пана Рибачка викликали до Києва «на килимок», звідки він ще й до сьогодні не вернувся.
…На календарі травень, а в червні збори акціонерів, де й вирішуватиметься доля правління ВАТ «Закарпатгаз». Трудовому колективу не суттєво, з якого краю приїде керівник. Їм важливо, аби ця людина добре усвідомлювала призначення підконтрольного об’єкту й трималася лицем до колективу. А жителі Закарпаття були впевнені, що ані особисті примхи, ні поганий настрій якогось боса не припинять постачання газу у їхні оселі.
До слова: днями наша редакція отримала від керівників ВАТ «Закарпатгаз» листа з вимогою про вибачення (майже у десятиденний термін) перед керівництвом і трудовим колективом за попередні публікації та погрозами про судовий позов. Повідомляємо, що для розгляду подібного роду паперів Закон України «Про пресу» відвів редакції рівно місяць. Але ми врахували вашу нетерплячість і відповідаємо вже.
Шановні! Котрий колектив ви маєте на увазі, чи не той, проти якого воюєте, честь якого і взялася захищати наша газета. Ми докладемо максимум зусиль, аби на рідній закарпатській землі нас не вчили жити. Окрім того, маючи пакет документів, який отримала і прокуратура, можемо стверджувати, що володіємо ситуацією не однобоко. А погрози, які керівництво вважає головним знаряддям у авантюрних справах, це участь слабких.
