переросла у багатопрофільний ліцей «Лідер»
Наймолодшим і найгармонійним за спектром уподобань ужгородських школярів є в бласному центрі Закарпаття місті Ужгороді ліцей «Лідер» — ЗОШ № 20.
Це справді один з наймолодших навчальних закладів Ужгорода. П’ятнадцяту річницю його будуть відзначати у вересні 2007 року. Двадцята школа наразі, як бачимо, змінила статус — переросла у багатопрофільний ліцей «Лідер».
Перед тим освітній заклад славився як твердиня молодіжного футболу. Зараз залишився тільки один клас. Інші перейшли в школу-інтернат на Загорській. Хоча й забрали, неначе від живого відірвали, готові класи, але в «Лідері» духом не впали. Почали розвивати натомість два перші класи з плавання.
Адже власний басейн з підігрівом води завжди радо відкриває для дітлашні свої двері. А за тренажерний майданчик на подвір’ї, за яким теж ретельно доглядають у ліцеї, всі дуже дякують представникам БЮТ. Блок і купив, і встановив його.
Одначе, години плавання мають не лише «чисті плавці», але й уся дітвора з початкових класів. Директор С.Рибак найперше дбає про здоров’я свого «шкільного електорату». А він за це її любить.
Задля здоров’я справно функціонує тренажерний зал, великий і малий спортзали. Там після уроків завжди діють гуртки. Вісім років учить шкільну молодь філігранному кіокушин-карате Ігор Бондар. Постійно займається спортивним танцем колектив «Невгамовні». Є в ліцеї і художні гімнасти, і баскетболісти, і волейболісти.
РОБЛЯТЬ СПРАВИ НЕМАЛІ НАШІ СЛАВНІ ВЧИТЕЛІ
— Минулого навчального року, — розповідає заступник директора з навчально-виховної роботи Марина Пуківська, — в номінації «Географія» педагог Анжеліка Шпак стала переможцем обласного конкурсу «Вчитель року». Вона ж представляла нашу область на всеукраїнському конкурсі. Історик Єлизавета Мондик у співдружності з музеєм видатного митця Федора Манайла на фантастичному рівні проводить там свої уроки.
— Допомагають педагогам у роботі, скажімо, завідувач бібліотеки Ніна Огар, що сконцентрувала в бібліотечному фонді тисячі підручників, — продовжувала заступник директора. — Чудові вокалісти ведуть у нас гурток хорового співу. Постійно і не формально ми співпрацюємо і з батьками. Вчителем вищої категорії є наставник з плавання Микола Лісіцин. До речі, маємо навіть свій гурток журналістики. На місцевому телебаченні вже працює його вихованець — ведучий Назарій Дьордь. Випустили і перший номер власної шкільної газети «Лідер».
Учителі, звісно ж, гордяться своїми випускниками. Серед них, наприклад, золотий медаліст, керуючий філією «Приватбанку» Олексій Гетьманенко. Останній і досі не втрачає зв’язків з рідною школою — викладає тут економіку.
Інший золотий медаліст Рудольф Сливка — кандидат медичних наук, лікар-травматолог. Людиною в білому халаті став і Дмитро Пригара.
СВІТЛАНА РИБАК МАЄ СМАК
— Для учнівського та педагогічного колективів школи 2005-2006 навчальний рік був знаменним, — розповідає при зустрічі Світлана Степанівна, директор. — Наш освітній заклад отримав статус багатопрофільного ліцею «Лідер». Маємо чим пишатися. Порадували своїми успіхами переможці предметних всеукраїнських олімпіад. Їх аж 16. Є і троє переможців Всеукраїнського конкурсу юних знавців української мови імені Петра Яцика. Хлопчики 5-6 класів посіли призові місця на призи клубу «Шкіряний м’яч». Узагалі в школі намагаються працювати «на результат», тобто будувати свою роботу так, аби почувалися комфортно і діти, і вчителі.
Родом Світлана Степанівна з села Підгорб на Ужгородщині. Відмінно навчалася у Великолазівській середній школі, а потім закінчила філфак УжНУ.
Звідти, з часів свого власного навчання, й прийшов реалізований на практиці її яскравий намір — створити гармонійний навчальний заклад, де добре всім.
— З ностальгією і задоволенням, — говорить Світлана Рибак, — згадую роки, коли завзято брала участь у громадській роботі та житті комсомольської організації. Також дуже полюбляли ми влаштовувати дискотеки з живою музикою. А в спортзалі робили вечори до дня народження Єсеніна, різні святкові вогники. Та найяскравіше запам’яталися новорічні вечори. Під час них проводилися різні бали-маскаради, вікторини, за які ми отримували кумедні подарунки.
— Нам було цікаво, — завершила пані директор. — То чому дехто з дорослих, які зараз працюють на педагогічній царині, відмовляються зробити цікавим життя своїх вихованців? Я таких людей не розумію.
— Думаю, їх і не треба пробувати зрозуміти. Вони просто зрадники. Бо зрадили своєму дитинству.
