Здавалося б, навіщо винаходити велосипед, який уже давно винайдений? Але, виявляється, його можна винаходити й винаходити… Принаймні різноманітні нові моделі. Це на власному досвіді довів мешканець Виноградова Йосип Седлакович.
З ним зустрічаємося на в’їзді до Виноградова. Сюди місцевий винахідник приїжджає на власноруч змайстрованому велосипеді.
«Вперше незвичайний велосипед змайстрував у 14 років, — розповідає Йосип. – Вже тоді мав різні задуми щодо конструкцій. Мої однолітки дивувалися з велосипеда, бо він був зовсім не звичайний. Коли закінчив школу, вирішив вступати на математичний факультет, бо відчував у собі нахил до креслення, точних наук. Але за трьома разами проходив тільки на платне навчання, тому так і не отримав відповідної освіти».
Після цього Йосип влаштувався працювати на складі велосипедів. Це, власне, стало не тільки його роботою, а й захопленням. І ось кілька років тому він знову береться за конструювання.
«Спілкувався з однодумцями на спеціалізованому сайті в інтернеті щодо конструювання велосипедів. Виклав на сайт свою схему щодо двоколісного транспортного засобу. Та мені ніхто не вірив, що зможу змайструвати такий велосипед. Тоді я розібрав свій старий байк, купив ще деякі нові деталі й почав з «нуля» працювати. Робота тривала майже два місяці. Коли велосипед був готовий, я його відшліфував і віддав на фарбування в автомайстерню. Ось зараз на ньому й катаюся».
Чоловік хвалиться власним винаходом, розкладаючи велосипед, ніби дитячий конструктор. Байк має підвіску на передньому приводі та змінну геометрію рами для різних режимів їзди, обладнаний спідометром. Крім велосипедних деталей, на ньому є навіть запчастини від мотоцикла.
«Мій велосипед має 105 швидкостей, незвичне кермо й оригінальну підвіску обох коліс. Розкладається у три позиції. Тобто на ньому можна їхати лежачи, напівсидячи і сидячи, — розповідає. – Найбільшої швидкості – 50 кілометрів за годину – двоколісний набирає, якщо на ньому їхати у лежачому положенні. Замість звичного керма – ось ці дві ручки, які керують колесами. І, незважаючи на те, що байк доволі тяжкий – важить майже 45 кілограмів – під час їзди не втомлює, бо має незвичайну конструкцію».
На цьому ровері Йосип Седлакович їздить вже понад два роки. У Виноградові з дивацького велосипеда ніхто вже навіть і не дивується. А щоб побувати у будьякому населеному пункті області, не потрібні ні автівка, ні автобус – він всюди їздить виключно на велосипеді. Крутити педалі протягом двох годин, аби дістатися, приміром, до Мукачева, для нього, зізнається, абсолютно не проблема. Та, окрім цього, Йосип встиг уже побувати і на серйозних веломарафонах, які відбувалися на Закарпатті та в сусідніх областях.
«На марафоні за один день долав по 200—250 кілометрів, — каже. – Зрештою отримав перше місце в їзді на лежачому велосипеді. Щоправда, мій важкий залізний «кінь» дещо підводив мене на гірських підйомах».
Тому зараз виноградівський винахідник працює над іншою моделлю велосипеда. Це має бути спортивний гоночний байк, значно легший, котрий розвиватиме більшу швидкість. На такому ровері Йосип сподівається здолати не одну дистанцію, в тому числі, й важкі гірські підйоми.
«Спортивний велосипед майже готовий, — зізнається винахідник. – Тепер він знаходиться в автомайстерні, де його пофарбують».
Тим часом виноградівець отримав уже й перші замовлення на так звані лікувальні велосипеди.
«Торік до мене звернулася одна родина з Виноградова, яка виховує доньку, хвору на ДЦП. Вони попросили змайструвати для дитини велосипед, їзда на якому допомагала б розробляти м’язи ніжок. За місяць велосипед був готовий. Він вирізнявся тим, що був на трьох колесах (два – спереду, одне — ззаду) і низький. Хвора дівчинка їздить на ньому вже цілий рік. Батьки кажуть, що щоденне катання на лікувальному байку допомагає: дівчина почала краще ходити».
Про дивоконструктора дізналися й у інших регіонах України, тому зараз виноградівець працює над замовленням одеситів, які теж виховують дитину, що страждає на ДЦП.
