Голова єврейської громади Мукачева розповів нам про свої обов’язки та сучасні проблеми мукачівських іудеїв.
- Ви відома людина в Мукачеві, але з маловідомою біографією. Розкажіть, будь-ласка, більше про себе та Вашу сім’ю.
- Я звичайний українець, такий як всі. Народився я у маленькому селі Гайдош, що біля Середнього, у 1946 році. Мої батьки були в’язнями концтабору, і після закінчення війни вони одружились.
Батьки намагались виховувати мене так як звичайного сільського хлопчака. Коли мені виповнилося 7 років, рідня вирішила переїхати до Мукачева, де на той час проживала все ще значна єврейська громада. Вже тут я пішов до першого класу теперішньої ЗОШ №1 ім. О.С.Пушкіна. Після закінчення школи поїхав навчатись до Львівського політехнічного інституту за спеціальністю «інженер – механік». Закінчивши вуз, пішов працювати по направленню на завод «Мукачівприлад». Потім була строкова служба у лавах радянської армії.
У 1972 році, повернувшись після армії, мені відмовили надати роботу на заводі, де я працював до армії. Починаючи з 70х років ХХ століття, мукачівські євреї почали масово емігрувати до Ізраїлю. У зв’язку з цим, відділ кадрів заводу «Мукачівприлад» не хотів працевлаштувати мене, як «ненадійного єврея». Тому я змушений був піти працювати на Верстатобудівний завод ім. Кірова, де вів трудову діяльність аж до самої пенсії.Сім’я у мене невелика: жінка та двоє синів. На превеликий жаль, три місяці тому померла дружина.
Мої сини вже дорослі. Вони закінчили Житомирський університет, і зараз працюють програмістами: старший син, Давид – на фірмі Samsung в Києві, молодший – Роберт – в компанії розробки міжнародного програмного забезпечення. Через це зараз я проживаю один в Мукачеві. Я вважаю, що моїх синів можна зрозуміти, адже в Києві вони мають чудову перспективу та високооплачувану роботу.
Як ви помітили, моя доля нічим не різниться від життя інших звичайних громадян.
- Як давно Ви є керівником єврейської громади міста? Що входить у Ваші обов’язки?
- У 1994 році мене обрали керівником єврейської релігійної громади Мукачева, тобто вже близько 20 років я намагаюсь працювати на благо євреїв нашого міста. Основні мої функції – господарські. У мої обов’язки входить нагляд за нашою безкоштовною їдальнею при синагозі, отримання та розподіл гуманітарної допомоги, ведення інших господарських справ, таких як сплата за комунальні послуги, пошук спонсорської допомоги. Ну і звісно виконую певні релігійні функції, підміняючи рабина Мойшу-Лейб Рабиновича, який проживає у Нью-Йорку. Він дав на користування мукачівській єврейській громаді своє подвір’я, це його приватна власність. Він, разом із Алексом Ровтом, допоміг збудувати тут благодійну їдальню та укомплектувати синагогу.
Кожного дня я допомагаю проводити ранкове та вечірнє богослужіння. Не було ще такого дня після війни, аби в синагогах міста не проводилось богослужінь. Нагадаю, я більше господарський керівник, ніж духовний лідер єврейської громади міста.
- Скільки членів налічує іудейська громада Мукачева? Кількість збільшується?
- Близько ста сімей, які залишились після масового виїзду євреїв до Ізраїлю та США. Емігрували, в основному, корінні жителі Мукачева, євреї, які тут народились. Ті, що залишились, це сім’ї радянських євреїв-офіцерів та працівників – спеціалістів, яких радянська влада направила працювати до Мукачева.
Як правило, це змішані сім’ї, не чисто єврейські. Не дивлячись не це, ми всіх їх щиро прийняли до своєї громади та піклуємось про них.
На жаль, кількість членів громади постійно зменшується, так як у нас практично відсутня молодь. Знаючи про перспективу та безкоштовне навчання за кордоном, наша молодь роз’їхалась по світу. Закінчуючи навчання, вони не мають бажання повертатись на батьківщину – до Мукачева, і в Україну взагалі. Середній вік представників нашої громади – 50-60 років. І нічого не зміниш.
Хоча мукачівський рабин Мойша-Лейб Рабинович та меценат АлексРовт мають велике бажання зберегти єврейську громаду міста багаточисельною, всіляко агітуючи приїжджі сім’ї залишитись тут. Адже для більшості з них, Мукачево – мала батьківщина, місце, де поховані їхні предки. Наша громада давно вже не відмічала ні народжень дітей, ні весіль. Тільки – ювілеї та поховання.
- Чи отримуєте ви матеріальну допомогу від Ізраїлю?
- Від Ізраїлю ми не отримуємо жодну допомогу, їм не до нас. Слава Богу, у нас з Ізраїлем встановлено безвізовий режим, тому можемо вільно їхати до своїх родичів та друзів. Лише у такій формі ми співпрацюємо з жителями Ізраїлю. В основному, матеріальна допомога до нас поступає лише від американців, багатих євреїв-емігрантів, які пам’ятають про свою маленьку Батьківщину.
- Чи функціонує ще в Мукачеві єврейський благодійний фонд «Хесед Шпіра»? Що він собою представляє?
- Так, функціонує. Взагалі, це Обласний єврейський благодійний фонд, а в Мукачеві він представлений свого роду філією. Названий він на честь колишнього мукачівського рабина Хаїма Шпіро. «Хесед Шпіра» існує на кошти ще однієї міжнародної благодійної організації – «Joint», яка має більш як сторічний досвід роботи на Закарпатті. До війни, «Joint» фінансував утримання дитячого будинку в Мукачеві по вулиці Недецеї, біля колишнього Будинку офіцерів. В основному, «Joint» існує на пожертвуваннях багатих євреїв. Багато коштів на рахунки благодійної організації «Joint» внесла через репарації Німеччина, за мільйони знищених євреїв протягом Другої світової війни. І за рахунок всіх цих надходжень до фонду, вони намагаються допомогти єврейським громадам по всьому світу. Тому, узагальнюючи сказане, «Хесед Шпіра» – це представництво міжнародної благодійної організації «Joint» на Закарпатті.
- Чому саме Мукачево називають «Другим Єрусалимом»?
- Тому що до війни половину населення Мукачева складали євреї. Виходило так, що Мукачево – єврейське місто, на кшталт Єрусалиму, тільки менших масштабів. Ви знаєте, мукачівські євреї були дуже активними: займались не лише релігійною діяльністю, але й підприємницькою та громадською. Бідне життя тоді було. Тому багато мукачівських іудеїв, ще до війни, вирішили емігрувати до США та інших країн, в пошуках кращої долі. Зараз, якщо ми поцікавимось, то зможемо відшукати по світу тисячі сімей, які свого часу емігрували.
До війни, мукачівський рабин Хаїм Еліезер Шпіро (1872-1937) користувався дуже великим авторитетом не лише на Закарпатті, але й за кордоном. До нього на аудієнцію приїжджали євреї з Словаччини, Угорщини, Румунії. Свою єдину доньку – Фриму Рифку – він видав за тернопільського єврея, а на той час Тернопільщина належала Польщі. Перед тим як Закарпаття окупували угорські війська, і євреїв без мадярського громадянства почали переслідувати, іудейська громада Мукачева активно співпрацювала з іншими представниками своєї національності на міжнародному рівні. Через це, наше місто називають другою Столицею, або «Другим Єрусалимом».
- Скажіть, які відносини у єврейської громади і у вас особисто з Алексом Ровтом?
- У нас дуже хороші відносини з паном Алексом Ровтом. Це дійсно велика людина, яка намагається будь-якими засобами зберегти єврейську громаду Мукачева. Ми знаємо, що завжди можемо розраховувати на його фінансову допомогу. Практично кожного місяця пан Алекс приїздить до України. І, незважаючи на те, що він дуже зайнята людина, Алекс Ровт завжди телефонує нам та питає: «Чи не потрібна якась допомога?» Він знає, що я ніколи не прошу від нього чогось зайвого, тільки конче необхідні речі.
Свіжий приклад: декілька днів тому він відправив нам з Угорщини продукти до свята Пасхи, тому що на свято у нас йдуть дещо інакші продукти, ніж завжди: пальмова олія, виноградний сік, маца. Вже телефонував, питав, чи все доставили. Алекс Ровт завжди пишається своїм мукачівським походженням, а ми в свою чергу, вдячні йому за благочинність.
- Які ваші припущення щодо замаху на життя Президента Всеукраїнського єврейського конгресу Вадима Рабиновича?
- На жаль, у мене відсутні жодні припущення. Ми, практично, не співпрацюємо з єврейським конгресом. Вони відсилають нам журнали, газети, листівки. Єврейський конгрес – центральний орган, який має свої відповідні функції. Але жодної матеріальної допомоги від них ми не отримуємо, а якщо й отримуємо – то дуже мало. Ми бажаємо Вадиму Рабиновичу успіхів у його діяльності на благо єврейських громад України.
- Чому Ви допомагаєте проводити відкриті екскурсії по місту Мукачеву?
- Моя основна мета – показати і розказати людям про життя єврейської громади нашого міста. Також, зажди пояснюю гостям основні канони нашого віросповідання, порівнюю з християнством та іншими світовими релігіями. Між іншим, християнство свого часу було сектою іудаїзму, тому великої різниці між нашими релігіями немає. Єврейське Святе Писання – Тора, це фактично Старий Заповіт у Біблії. Іудаїзм виступає фундаментом для багатьох релігій, навіть мусульманства. Адже єврейський пророк Мойсей приніс Десять Заповідей Божих людям, яких дотримуються та поважають християни.
Проводячи екскурсії, я показую гостям нашого міста де колись були синагоги, які відомі євреї проводили богослужіння у них, що пов’язано з тими чи іншими особами.Тому, завжди радий бачити вас на екскурсії містом.
