Ситуація сталася щойно: у вівторок, 4 вересня близько 20.00.
Дзвінок у двері – відчиняю. Стоять молодий чоловік і середніх років жінка з папками-дощечками у руках:
– Добрий вечір. Ми проводимо соціологічне опитування напередодні виборів. Чи не бажаєте взяти участь?
– О, це цікаво! А хто замовник опитування?
– Партія Регіонів.
– Хм. Так це не опитування виходить, а агітація?..
– Чому?
– Ну навряд чи воно буде дуже об’єктивним. Я ж так розумію, ви не партійці, а наймані працівники. Це нормально, коли опитування проводять Комітет виборців, Інститут політичних досліджень чи інші незалежні організації. А у вас, мабуть, буде все-таки агітація?\
– Ну… ми не приховуємо що ми агітатори. Але ми не агітуємо, а чесно – просто досліджуємо як в Ужгороді ставляться до Партії Регіонів.
– І що ви розраховуєте почути?
– Ви можете сказати, що вам подобається у Партії регіонів і що не подобається. Чим ви задоволені і чим ні.
– І що ви почули у відповідях на ці питання від інших опитуваних?
– Картина, чесно кажучи, невтішна…
– Заспокою вас – на Закарпатті вона більш втішна для вас, ніж була б у сусідніх областях. Тут ви «відкусите» свою частину електорального пирога, принаймні, за рахунок угорців. Вони традиційно голосують за провладні партії і їм за це важко дорікнути, бо історія їх вимусила до цього. Вони мусили пристосовуватися до багатьох влад, під якими побувало Закарпаття за останні сто років.
– Так, це мабуть правда. Ми помітили те, що ви кажете про угорців. А звідки вам це відомо?
– Ну ось ми і наблизилися до того, щоб і я був з вами цілком чесний і зізнався, що я непридатний для вашого опитування.
– Чому?
– Через професію. Ані вам для репрезентативності вибірки не можна питати людей моєї професії про політичні уподобання, ані мені відповідати на подібні питання, щоб хоча б намагатися бути об’єктивним.
– А ви хто?
(Довелося сказати).
– А можна я вас спитаю? Як давно ви проводите це «опитування»?
– Другий день. І тепер вже ми вам більше нічого не скажемо, вибачте. Справді, не можемо…
На цьому ми собі на порозі позітхали, зійшлися на тому, що «давайте справді уникнемо опитування», обмінялися щирими запевненнями у тому, що було як мінімум цікаво поспілкуватися і агітатори-опитувачі собі рушили до наступної квартири, а я писати ось цю замітку.
Така політика і соціологія по-закарпатськи. Чи по-регіональному?
