Закарпатський скульптор вражений скільки історій зберігає старий Берегсас.
На запрошення директора Берегівського туристичного інформаційного центру Йосипа Торпоі до нашого старовинного містечка завітав вже відомий ужгородський скульптор Михайло Колодко разом з художником Марселем Онисько.
Звісно не лише для екскурсії і ознайомлення з пам’ятками минулого. Мета була цілком творча - а саме підшукати місце для майбутнього пам’ятника, який цілком можливо буде уособлювати певний символ Берегова-Берегсасу. Цей проект поки що лише віртуальний. Однак все, мабуть, з цього все і починалося. Адже 34-річний Михайло безперечно вміє знайти та відчути певний дух міста, а потім зобразити побачене та почуте у своїх роботах. Скажімо вже важко уявити Виноградово без пам’ятника Винороба - людини, яка завдяки своєму рухові ніби розвертає все місто - настільки вона емоційна. Тим паче зроблений він так, аби кожен бажаючий міг взятися за інший кінець чавила та допомогти Виноробу впоратися з врожаєм на площі Миру. Завдяки молодому скульптору Ужгород отримав майже живу скульптуру Ліхтарника на Корзо (який до речі має свого реального прототипа дядю Колю, яких ходив містом зі старим шкіряним портфелем та запалював ліхтарі). По дорозі на Кальварію два роки тому було відновлено пам’ятник святому мученику Яну Непомуцькому, який вважався покровителем не лише Чехії, а й Ужгорода. До речі, саме біля скульптури цьому святому на знаменитому Карловому мосту в Празі заведено загадувати бажання і кидати у Влтаву монетки...
Одним словом, ми почали знайомство з Берегсасом. І першою зупинкою став палац Федак. Це будинок, де народилася зірка угорської оперети Шарі Федак (26 жовтня 1879 року) у родині військового лікаря. І хто б тоді подумав, що через 25 років вона стане справжньою «примою» - і в самому Будапешті, а згодом зніматиметься у перших, ще німих угорських фільмах, дістанеться і до Голівуду!
До речі, нині у цьому гарному будинку, який називають у Берегові не інакше, як "Федак-каштей", тобто палац Федаків, знаходиться управління Закарпатської реформатської церкви. Утім це не стало на заваді тому, аби тут було встановлено пам’ятну дошку відомій співачці такого жанру як оперета.
Як зізнався Михайло Колодко, постать Шарі Федак його неабияк зацікавила. Тим паче, коли дізнався, що вона за деякими даними була великою фанаткою коней - і фінансувала утримування місцевого іподрому. Правда це чи легенда ще потребує уточнення - але ж у Рік Коня неабияк символічно! До речі, кажуть, що саме Шарі подарувала своїм батькам один з перших автомобілів на Закарпатті - стильний чорний Peugeout.
Завітали гості і до будівлі нинішнього Закарпатського угорського інституту (колись королівського суду Березького комітату). Помпезний палац, збудований у 1909 році у центрі міста, що пережив після війни чимало - був і військовою казармою, і секретним заводом точної механіки - нині отримав друге дихання. Відновлений на кошти Угорщини інститут тепер чимось нагадує казковий Гоґвортс. У коридорах тут тепер стоять комп’ютери та бюсти відомих історичних діячів - Ференца Ракоці та Ілони Зріні.
На світлинах, розвішаних на стінах - процес чудесного перевтілення: з 2002 року, коли символічні ключі будівлі в присутності президента Угорщини Ференца Мадла було передано навчальному закладу – тоді й розпочалися грандіозні ремонтні роботи - і до сьогодення. І ось така незвична прикрашена студентська ялиночка - з книжок.
Більше про ідею та про символи міста розповів директор турінфоцентру Йосип Торпоі в своєму офісі. А це і виноробство, і термальні води, і угорські народні традиції. Крім цього, 950-річному місту можна пишатися багатьма постатями, які мали прямий стосунок до його історії. Про кожного можна сміливо писати окрему книгу. Скажімо, саме звідси вирушили до Америки батьки одного з найвідоміших фінансистів світу Мілтона Фрідмана, лауреата премії Нобеля та розробника "Плану Маршалла", за яким здійснювалася програма відновлення Європи після Другої світової війни. Тут народилася і провела дитинство відома художниця Австралії, яка нагороджена Орденом Британської імперії - Джуді Кассаб. Тут творили, малювали, ліпили Ганна Горват та Йосип Гарані. Берегсас - рідне місто для співачок Шарі Федак (оперета) та Анни Баті (опера), сучасного хіміка, винахідника "штучної молекули" Юліуса Ребека та навіть парапсихолога Нандора Фодора...
Йосип Торпоі розповів також про "серце міста", звідки за легендою і почався старовинний Берегсас - з місця, де нині розташований римо-католицький собор. Ця велична сакральна будівля веде свою історію з 1100 року. Звісно за цей час неодноразово костьол було зруйновано під час військових кампаній, але мешканці щоразу відроджували його, і гордість міста знову піднімалася з попелу - про що повідомляли церковні дзвони.
А недавно видано календар на 2014 рік, де розміщено фотографії як самого собору, так і сучасних новацій. Зокрема поблизу минулого року відкрито ... дитячий майданчик - для того, аби батьки могли більше присвятити часу справам духовним, а малюки трохи розважитися. Далі тут має з’явитися міні-майданчик для гри у футбол або волейбол. До речі, нинішній пастор Антал колись був добрим шеф-кухарем в ресторанах Будапешту, а нині досі не проти поганяти у м’яча з друзями. Цього року поблизу церкви також планують встановити бюст настоятелю собору пастору Ференцу, котрий був репресований у 1949 році. Цей сквер отримає його ім’я.
Відвідали і малу синагогу на вулиці Ілони Зріні, де тривають ремонтні роботи за сприяння МЗС Угорщини та благодійних внесків. До війни у Берегові мешкало понад 6.000 євреїв, більшу частину з яких було вивезено нацистами у табір смерті Аушвіц. Нині у місті проживає всього кілька віруючих євреїв, які у суботу приходять на служіння до синагоги. Однак це приміщення - ще має історичне культурне значення. Цікавить і туристів. На жаль, поки що планів по відновленню Великої синагоги (зараз Будинок культури), збудованої у мавританському стилі, і перебудованої у радянський час, домінуючої будівлі на площі Кошута, немає.
Михайло Колодко також розповів, що бере активну участь у реставрації старої синагоги у Виноградові, для цього відвідав і найбільшу синагогу Європи у Будапешті, аби побачити як вона виглядає всередині. У Виноградові віруючих євреїв теж практично не залишилося, однак сюди часто приїздять паломники усього світу, отже вирішили розташувати там своєрідний музей історії єврейської громади всього Закарпаття.
Приємне враження залишила і архітектурна спадщина Берегова. А особливо - будівля колишньої угорської гімназії (тепер школи №4), якій минулого року виповнилося 110 років. Угорська королівська гімназія для хлопчиків збудована у будівлі в стилі бароко за проектом архітектора Едона Лехнера. Має два крила, а фасад прикрашений гарною ліпниною з орнаментами у вигляді пташок та рослин. У липні 1991 року перед входом до навчального закладу встановлено бюст Лайоша Кошута, роботи угорського скульптора Арпада Шомоді.
А ось центральний парк-площа Героїв справив гнітюче враження. Чаші фонтанів не діють вже понад двадцять років, домінує на площі пам’ятник радянським воїнам, який практично розвалюється на очах. По бокам стоять бетонні моноліти - солдата Червоної Армії з прапором та комсомолки, в якій можна впізнати Зою Космодем'янську. Встановлені тут у сучасний час і меморіали: воїнам-афганцям та героям Чорнобиля.
"Ця площа однозначно потребує докорінних змін, - зазначив Михайло Колодко. - Адже символи епохи, що пройшла явно не прикрашають центр вашого чудового міста".
Та й загалом меморіалам в такому вигляді, який вони мають, тут також не місце. І хоча головним архітектором міста Василем Івановчиком був розроблений проект реконструкції площі, однак чи почнеться вона невідомо, адже все залежить від фінансування і наповнення бюджету.
Відвідали і римо-католицький собор. Біля нього встановлено бюст першого короля Угорщини Іштвана Святого. До речі, тут теж планується реконструкція - зокрема мають зняти старий асфальт і викласти двір бруківкою або плиткою. На думку Йосипа Торпоі, який є і головою церковної "двадцятки", саме тут доречним був би і пам’ятний знак, що символізував би історію та традиції міста.
Ще одним подарунком стала можливість оглянути Берегово з висоти пташиного польоту - з балкону церковної дзвіниці. Подібна атракція є у більшості країн Європи, де є старовинні собори. Наприклад, у Хорватії, де мені вдалося побувати - у містах Спліт та Трогір. За те, аби піднятися під хмари і побачити місцевість як на долоні, туристи сплачують символічні кошти, але бажаючих ніколи не бракує. Таким чином церковній громади вдається збирати необхідні фінанси для утримання та ремонту будівель. У Берегові така можливість вперше з'явилася минулого року під час фестивалю духовної музики та співу "Ніч у соборі" (Ars Sacra). Однак для того, аби подібна атракція була постійною, потрібно докласти ще немало зусиль, переобладнати сходи, потурбуватися про безпеку туристів, тощо. Отже, вийти на оглядовий майданчик сьогодні дозволяється лише окремим групам у супроводі служителя.
У пошуках символу міста не могли й оминути одну з найдавніших будинків Берегова - палацу графа Бетлена, де розміщується тепер краєзнавчий музей Берегівщини та музей виноробства (у підвальному приміщенні). Палац потребує негайної допомоги - адже тріщини на його фасаді свідчать про те, що будівля перебуває у аварійному стані. З одного боку це й не дивно - їй виповнилося вже понад 400 років. З іншого - дивує байдужість до проблеми з боку держави. Але вочевидь сьогодні просто нікому рятувати старовинні палаци, якщо вони не перебувають у приватній власності...
Гостей зацікавив один з експонатів музею - а саме шолом Кротона (Івана Фірцака) - найсильнішої людини світу, закарпатця з іршавського села Білки. Не оминули і виставку 220 поштових листівок, де зображена Шарі Федак. Зацікавились і експозицією з історії виноробства Берегівщини. А в картинній галереї подивилися на різнопланові роботи Йосипа Гарані, Ганни Горват, послухали розповідь про пам’ятник батькові, створений скульптором Василем Мускою. Цю алегоричну бронзову фігуру змушені були забрати з кладовища і передати до музею, аби вона не стала "здобиччю" вандалів та збирачів металу...
Підсумовуючи подорож до Берегова, Михайло Колодко сказав, що перебуває під надзвичайним враженням від побаченого та почутого. Отже, і ми сподіваємося, що це знайомство не мине даремно. Скульптор також зізнався, що отримав натхнення і вже сформував у голові образ майбутнього символу для міста. Звісно, що це і як він буде виглядати поки що таємниця. Але для наших читачів може розповісти трохи більше: він скоріш за все буде пов'язаний з легендою про заснування Берегова-Берегсасу...
Всі подробиці незабаром - слідкуйте за новинами. І приїздіть до нашого міста за новими яскравими враженнями та позитивними емоціями!
Олександр Ворошилов для Мукачево.net,
фото автора
