Кажуть, що курчат рахують восени. Дійсно, нині вже всі головні сільськогосподарські роботи завершено, на полях подекуди сніг, що вкриває наші літні ілюзії. Створений у серпні уряд готується підвести перші проміжні підсумки своєї діяльності. Не за горами ж перші сто днів його роботи. Критикувати когось до цієї дати традиційно вважається передчасним, після неї же стає непристойним говорити компліменти
Кажуть, що курчат рахують восени. Дійсно, нині вже всі головні сільськогосподарські роботи завершено, на полях подекуди сніг, що вкриває наші літні ілюзії. Створений у серпні уряд готується підвести перші проміжні підсумки своєї діяльності. Не за горами ж перші сто днів його роботи. Критикувати когось до цієї дати традиційно вважається передчасним, після неї же стає непристойним говорити компліменти. Втім придумати якісь компліменти було би доволі тяжко. Головна надія, що покладалася на новий уряд, пов’язувалася з перспективою зниження ціни на імпортований чи хоча б утримання її на стабільному рівні 95 доларів за тисячу кубів. Виконати це стратегічне завдання не вдалося. Замість 95 маємо нещасливе число “тринадцять” з не менш песимістичним нуликом – 130 доларів. А ми так вірили, що політики, котрі декларують свою проросійську позицію, справді вміють домовлятися з росіянами...
Тому уряд, котрий донедавна ще викликав довіру і кращі сподівання у певної частини українських виборців, починає стрімко втрачати підтримку. Він чітко декларує себе як уряд великого капіталу – і то не всього, а певного його регіонального і галузевого сектора. Попри присутність у парламентсько-урядовій коаліції соціалістів і комуністів його соціальну політику аж ніяк не можна назвати сильною. Участь лівих партій у наскрізь буржуазному уряді остаточно компрометує їх в очах виборців. На сьогодні рейтинг довіри до цих двох партій коливається в межах 1-2%, і тенденцій до його збільшення поки не спостерігається.
Уряд налаштований не здійснення найбільшого перерозподілу капіталів за всю історію України. Саме на це зорієнтований увесь бюджет-2007. М.Азаров цілком правий, заперечуючи журналістам, котрі вважають, ніби бюджет містить численні лазівки для крадіжок. Віце-прем’єр заявив, що дві тисячі сторінок документу містять стільки конкретних завдань, що на крадіжки бюджетних коштів там просто не лишається часу – виконати хоча би те, що записано у рядках, а не між рядками.
Це нагадує дуже давню казку про змагання Івана зі Змієм. Перед двобоєм ті вирішили разом перекусити. Змій пішов на полювання, а Івану кинув дві волячі шкури, аби той приніс у них води з сусіднього озерця. Іван ті шкури і сам ледве міг підняти, тож узяв лопату і просто став обкопувати озерце. Здивованому Змієві пояснив, що не буде валандатися зі шкурами, а зразу викопає і перенесе все озеро. Змій налякався такої крутизни і улетів. Подібно до цього і про урядові сили не збираються бабратися з якимись дрібними приватизаціями, перекиданнями бюджетних грошей тощо. Вони хочуть обкопати усю Україну і перенести її собі до кишені. Бюджет якраз і виступає такою лопатою. Здійснити за її допомогою задумане, звичайно, неможливо, але полякати бізнесових конкурентів і політичних опонентів – цілком. От тільки публіка там не така ляклива, як фольклорний Змій.
Одним з інструментів глобального перерозподілу коштів мисляться вільні економічні зони на Донеччині та в інших східних регіонах. Їх відновлення набуває такого практичного характеру, що відреагувати мусив навіть Президент. На прес-конференції у Харкові він заявив, що свого часу “ідея створити по всій Україні 24 вільні зони або зони інвестиційних пріоритетів, певною мірою, це була помилка і це треба визнати”. Якщо взяти всю Європу, то в ній не набереться 24 таких зон. У нас же ці зони стали місцинами, де формувалося надто багато тіньових операцій.
Інша конфліктна ситуація між урядом і Президентом носить на перший погляд взагалі смішний характер. Це питання про те, тримачі скількох відсотків акцій мають бути присутні на загальних зборах, щоб вони були правочинними. До останнього часу таких вимагалося 60%, днями парламент знизив цю норму до 50%. Тепер найбільшому тримачеві акцій значно легше провести через загальні збори необхідне рішення. Президент ветував таку новацію, котру не назвеш демократичною. Прем’єр же публічно, через тележурналістів засудив такий крок і став вимагати пояснень. Бо це вже не питання мови чи геополітичного вибору, котрі для уряду є просто розмінними картами. Це механізм перерозподілу власності. І за це уряд буде стояти насмерть.
Натомість уряд і його парламентська більшість демонструють схильність до компромісів у кадрових питаннях і навіть щодо вступу України до СОТ – але в обмін на те, що Президент закриє очі на багато моментів у бюджетному процесі і підпише бюджет-2007, коли той врешті-решт буде проголосований. Це створює широке поле для маневру Президента і його двох головних структур – Секретаріату і Ради Нацбезпеки. На стадії затвердження бюджету уряд є найвразливішим і найбільш схильним до компромісів – із тими, хто не лякається обкопаного озера.
Як би то не було, але для здійснення масштабних перетворень, на які націлився уряд, йому потрібне зростання народної підтримки, а не падіння, яке спостерігається зараз. Нинішня боротьба за рейтинги набуває специфічного присмаку. Її результат залежить не так навіть від реального співвідношення сил, як від міцності нервів, від витримки і здорового почуття гумору.
Сергій ФЕДАКА
"Старий Замок "Паланок"
