48 день повномасштабної війни росії проти України. Наші війська нищать ворога на всіх фронтах. Українці об'єдналися заради майбутнього, заради своїх дітей, заради майбутніх поколінь, заради існування держави та нації.
Тепер уже ні в кого не викликає спротиву гасло "Слава Україні! Героям Слава! Слава Нації! Смерть ворогам!" Бо ворог тут, ворог прийшов вбивати, нищити, гвалтувати, мародери ти, ненавидіти все, що не так як у них.
Століттями російська імперія вбивала все українське: мову, культуру, національні досягнення. Нас нищили, нас вбивали, нас позбавляли. Потім був радянський союз, ленін, сталін, більшовики. Як тільки вони ступили на нашу землю, то почали насаджувати своє, більшовицьке, радянське. Пам'ятники, назви вулиць, музеї, свою московську церкву - все, щоб зробити людей рабами, зламати дух, зламати націю. І більшість зламалася. Пішли в колгоспи, змінили церкву, забрали храми, назвали вулиці чужими іменами - так сказала партія. І прожили ми так десятиліттями. Аж до 1991 року.
Багато чого змінили за ці більш ніж 30 років. Але багато чого радянського, насадженого тоді, залишилося. Бо завжди не на часі. Потім зробимо. І ось нарешті це потім настало. Лови момент - роби зараз. І почали робити. Зняли пам'ятник Пушкіну. "А до чого тут Пушкін? Що він має до путіна і сучасної росії?" Все, що насаджене росіянами має відношення до сучасної росії. До їхнього "величия", з яким вони носяться, як з писаною торбою. Потрібно змінити назви вулиць! І зараз не на часі - "краще ями зробіть". Закінчиться війна - ями зроблять. А назви, якщо не змінити зараз, то наступна нагода буде не скоро. Те саме з пам'ятниками, танками, постаментами, сакральним цвинтарями - всього потрібно позбутися раз і назавжди. І писати свою, сучасну історію, історію України, історію боротьби за Україну.
Окремо про тезу, що радянський союз - це наше минуле і треба про нього пам'ятати. Радянський союз - це окупація України. Ви хочете пам'ятати про окупацію? Тоді треба пам'ятати і про окупацію нацистською Німеччиною, чи не так? Ті хто боролися за Україну протягом довгих років союзу, хто провів роки в таборах, кого було вбито, знищено, закатовано - ті не хочуть пам'ятати такого минулого. Скільки лише закарпатських священників були в таборах, скількох було арештовано.
Нема у нас іншого виходу, як позбутися всього, що тягне нас до росії і пов'язує з росією. Ні мови, ні назв вулиць, ні пам'ятників, ні церкви, ні партій - нічого, що веде до москви. Бо їхня мета, щоб це все повернулося і далі впливало на свідомість українців. А росіяни мріють, щоб українців не існувало, а були лише хохли: без роду, без племені, без мови, без нації.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
