Унаслідок оптимізації освітньої сфери в Україні ліквідують кожну десяту школу. З цією ініціативою виступило Міністерство освіти і науки.
Планують закрити ті навчaальні заклади, у яких менш ніж 40 учнів, а це близько 10 % усіх вітчизняних шкіл. Ще частину з таких шкіл влада має намір реорганізувати. Кореспондент «Замку» поїхав у село Кузьмино Мукачівського району, де працює дев’ятирічка на 23 учні. З наступного року, коли тут залишаться тільки початкові класи, вчителі займатимуться з сімома школяриками.
Село тримається на школі
Кузьмино – невелике передгірське село, яке разом із чотирма сусідніми входить до Кальницької сільради. За Радянського Союзу місцеві мешканці жили непогано. Більшість селян працювала на місцевому радгосп-заводі «Кальницький». Доки була робота, трималося й село. А як заробляти стало ніде, повіяло пусткою. Молодь утікає з бідних гір до Мукачева чи Ужгорода, тож і дітей у селі народжується мало. Школа, яка колись дзвеніла сміхом 160 дітлахів, вже 10–15 років тому ледве набирала півсотні учнів. І з кожним роком вчителі мають все менше підопічних.
Таких, як Кузьминська, тобто шкіл, де більш ніж 10, але менше від 40 дітей, в Україні 1470. Ще в 606 освітніх закладах учиться від 1 до 10 дітей. Разом це понад 10 % загального числа шкіл. У Міносвіти вважають, що нема сенсу зберігати такі заклади. При цьому зауважують, що, за даними моніторингу Світового банку, жоден з учнів малих шкіл за останні 10 років не став переможцем шкільних олімпіад або інших конкурсів такого роду.
Міністр освіти і науки Дмитро Табачник вважає, що краще закрити ці освітні заклади, а дітей возити до шкіл у сусідніх селах. Для цього влада хоче купувати дододаткові автобуси, зокрема за рахунок зекономлених унаслідок оптимізації коштів. Та є один важливий нюанс: міністр наголосив, що вирішувати питання про доцільність діяльності таких установ повинні органи місцевої влади. Саме на це сподіваються кузьминські вчителі: школу кілька разів уже намагалися реорганізувати, але громада на зборах селян завжди виступала проти. Востаннє – минулого року.
Кальницький сільський голова Андрій Рошко в цій ситуації намагається триматися зважено й говорити обережно. З одного боку, він має відстоювати насамперед інтерес людей, які його обрали. А громада хоче, щоб школа працювала. З іншого – є державницька лінія, чіткий курс, якого мусять дотримуватися всі – й обласні, і районні чиновники.
«Ситуація в нас непроста, – каже Андрій Рошко. – Я розумію, що утримувати школу з такою малою кількістю дітей накладно. Тим більше, що найближчим часом нічого не зміниться. Ми проаналізували тенденцію до 2021 року – школярів у Кузьмині не побільшає. Тому зрозуміла позиція влади: нераціонально витрачати гроші на школу, де 9 вчителів займаються з 23 учнями. Та я розумію і батьків: маючи навчальний заклад під хатою, вони не хочуть, щоб їхні діти в дощах і снігах добиралися до іншого села за 5 кілометрів».
Є все, крім дітей
Цікаво, що, хоч будівля Кузьминської школи й дуже стара – за три роки вона мала б святкувати сторіччя, – приміщення добре збережене, а навколишня територія доглянута навіть узимку. Парадокс, але попри тривалі розмови про неминуче закриття школи, в неї вкладалися державні кошти. І немалі.
«Ми не маємо проблем, фінансування в нас прекрасне, – каже директор школи Андрій Пазуханич. – Гріємося електроопаленням, маємо нові металопластикові вікна і вхідні двері, не так давно зробили ремонт – замінили дерев’яну підлогу в класах, у коридорах виклали її плиткою. Маємо й добре обладнання – телевізори, DVD-плеєри, комп’ютери. Усе є, ми прекрасно забезпечені».
Проте немає в Кузьмині головного – учнів. Цього року в перший клас пішло троє дітей, у 2-й і 3-й – по двоє, четвертого взагалі немає. У п’ятому – четверо учнів, у 6-му – п’ятеро, сьомого нема. Старшокласників семеро – шість у 8-му класі й один у 9-му. Наступного року школа матиме одного випускника й трьох нових школяриків. Ще 2–3 молоді родини, за словами директора, хотіли повернутися з Мукачева додому, але, почувши, що школу закривають, передумали.
За інформацією сільського голови Кальника, поки що про повне закриття закладу мова не йде. Її планують реорганізувати: перші-четверті класи залишити в Кузьмині, а учнів 5–9-х перевести до Кальницької ЗОШ. Якщо все відбудеться саме так, то новий навчальний рік школа почне з 7 учнями, а в наступні роки матиме відповідно 10, 10, 7, 6 і 6 вихованців.
«Нас давно готують до реорганізації, – пояснює Андрій Пазуханич. – Учителі мають наказ до 31 травня, тож із першого червня я залишаюся на роботі сам. Якщо школу не закриють, то потім, звичайно, питання з продовженням наказів вирішиться. Але я, чесно кажучи, сумніваюся, що так буде. Як слабо вірю і в те, що нам знайдуть нову роботу. Тепер обіцяють працевлаштувати, але куди? От я – історик. А де в найближчих селах є вакансії для вчителя історії? У Кальнику нема, в Ракошині нема, у Зняцеві нема, в Руському нема. Іти ставати на біржу?..»
Скепсис директора зрозумілий, адже відомо, що нині дістати роботу в школі складно. Нещодавно начальник головного управління освіти ОДА Михайло Мотильчак на зібранні в обласній раді назвав цікаву цифру: в краї на роботу в школі стоять у черзі вісім сотень молодих спеціалістів – випускників вищих навчальних закладів. Зрештою, й сама логіка підказує, як легко буде працевлаш¬туватися нинішнім педагогам
Кузьминської школи. Якби вчителі зі Старого і Нового Давидкова, Іванівців, Зняцева і Кальника мали роботу вдома, вони навряд чи їздили б учити дітей у глухе й досить-таки далеке Кузьмино.
Не до кінця прорахували?
Із дітьми, на перший погляд, ситуацію вирішити простіше – їх легко прийме Кальницька одинадцятирічка. А возитиме їх шкільний автобус, який курсує в селі з 2009 року. Директор цієї школи Василь Гасинець, який, до речі, сам розпочинав учительську кар’єру в Кузьмині, розповів «Замку», що й у Кальнику тепер дітей значно менше, ніж було в старі добрі часи. Тож проблем не буде.
«Узагалі, наша школа одна з найменших в області серед ЗОШ I–III ступенів, – каже пан Гасинець. – Вона розрахована на 286 учнів, а нині завантажена менш ніж на половину – маємо 104 дитини. Звичайно, якщо буде реорганізація, то ми без проблем зможемо забрати дітей із Кузьмина. Але хотів би зауважити інше. Я три роки пропрацював у тому селі вчителем і знаю, як то – добиратися за 5 кілометрів на роботу. Інколи взимку доводилося буквально брести снігами по груди – ніякий транспорт туди не міг проїхати. Я зовсім не впевнений, що в таких випадках батьки радо відпускатимуть дітей учитися в інше село».
В уряді гадають, що мають рішення з цього приводу – шкільні автобуси. Вони повинні забирати дітей із 3–4 населених пунктів. Навіть наводять приклад: якщо в Канаді такі автобуси зазвичай за раз долають відстань у 70 миль (близько 113 км), то в Україні цю відстань обмежать до 20 км, щоб автобусу не доводилося кілька годин збирати дітей із віддалених населених пунктів.
Однак усе-таки скидається на те, що реформа прорахована не до кінця. Скажімо, що робити взимку, коли справді випадуть глибокі сніги або автобус не зможе здолаті доволі круті підйоми? Чи хто возитиме дітей, коли він поламається? У тому, що на розбитих сільських дорогах це рано чи пізно станеться, сумніватися не випадає.
І останній важливий нюанс. Навряд чи в Києві хтось замислюється над тим, що в бідних забитих селах, де часто нема ніякої роботи, все міцніше пускає коріння алкоголізм. Тож далеко не всі батьки свідомі своїх обов’язків перед дітьми. Директор Кузьминської школи не приховує, що йому разом із сільським головою й дільничним міліціонером не раз доводиться йти по хатах і наставляти на путь істинний батьків, які просто не пускають своїх чад учитися. Така профілактика допомагає лиш на певний час, потім знов треба йти в обхід. Але нічого – головне, є кому ходити. А от хто перейматиметься цими «неробочими» додатковими проблемами, якщо керівництво школи й учителі будуть за 5 кілометрів, – це ще питання.
Наостанок ми зателефонували по коментар до керівника відділу освіти Мукачівської райдержадміністрації Василя Бігунця. Він підтвердив, що про закриття освітнього закладу мова не йде, планується тільки реорганізація школи. І додав: учні 5–9-х класів зможуть вибирати, в котрому з сусідніх сіл учитися – чи в Кальнику, чи в Медведівцях, кому де ближче. Також чиновник підтвердив: возити дітей на уроки буде шкільний автобус. Пан Бігунець наголосив: сподівається на відповідальність батьків і на те, що вони розуміють – коли у класі один-два учні, а учитель може викладати й два-три предмети в донавантаження (бо фахівців не вистачає), про якісну освіту нема чого й говорити.
