Замість традиційних черешень та абрикосів наші люди поголовно садять ківі, хурму та гранати

Так вже у нас повелося: якщо сусід поставив нову ковану огорожу, треба зі шкури пнутися, але його переплюнути й за рік собі вигнати ще більшу та кращу.

От і в погоні за екзотами закарпатці щосезону викидають купу грошей на рослини, які в наших умовах – хай би як тепло не було – не визимують, або не дадуть урожаю. Недавно скаржилася знайома, що третина із замовлених весною саджанців різних незвичних рослин не прижилася на ділянці.

Чи то засуха нашкодила, чи погано доглядала… А вона потай від чоловіка замовила ще на 500 грн. Тепер переживає: а як не перезимують? «Нащо ж ти їх  садиш?» – питаю. – «Як нащо: у всіх сусідів вже давно інжир та ківі росте, а я от тільки посадила…» – відповіла. От я і вирішила спитати у закарпатців, що знаються на догляді за садовими культурами: навіщо ж нам екзоти?

«Заміст цукру квіточки вживаю»

Галина та Юрій Клованичі, власники агросадиби під мукачівською Ловачкою, вирощують незвичній для нашого краю рослини майже десять років.

– Якось ми завважили, що на нашій дачній ділянці (а знаходиться вона на південному боці гори) усе дозріває на два тижні швидше, ніж у місті. Коли ми вже давно ласуємо полуницею, на базарі ще тільки починають продавати перші ягоди, – розказує пані Галина. – От і вирішили спробувати заселити нашу ділянку екзотами.

Зараз на їхній ділянці ростуть гранат, зізіфус, хурма, олива, лавр. Мають плантацію фундука, вирощують бамбук та лаванду, плекають хвойні екзоти, квітучі ліани – гортензію, альбіцію, є навіть дерево Іуди.

Першим, пригадують господарі, посадили інжир.

– З нього збираємо урожай двічі, а то й три рази на рік, – каже Галина Миколаївна. – Наступним у нас з’явився ківі – сама висіяла насіння з фрукта, висадила паростки. Проте не вгадала зі «статтю»: це рослини, яким для плодоносіння потрібна чоловіча та жіноча форми. У нас же були чи то два «хлопчика», чи дві «дівчинки»... Словом, ківі ріс у нас як ліана 7 років. Зрубали, коли купили такого ж екзота від закарпатського селекціонера Генріха Стратона – от в 14-му році чекаємо на перший урожай.

Своє захоплення екзотами Галина Клованич не зв’язує з модою. По-перше, каже, це прояв гарного смаку, по-друге – самим цікаво доглядати за незвичними рослинами. А відколи Клованичі приймають туристів, зробили свою «дачну тропу» принадою для гостей власної агросадиби.

– Ну й не слід викреслювати безпосередню користь від цих рослин, – говорить господиня екзотичного саду. – Наприклад, як мені треба до страви лавр – просто йду й зриваю два-три листочки на терасі, аромат не зрівняти із засушеним фасованим продуктом. Цього року нарвала дві жменьки оливок. А трави розмарин, ісоп – використовую як приправи до м’яса, фенхель додаю до хліба, віднедавна печу його в печі на заквасці, без дріжджів. Плоди йдуть на настоянки та наливки. А є й такі рослини якими лікуємось. Так, відкрили для себе стевію –це природній замінник цукру. Просто додаєш до чаю дві-три гілочки – й не треба цукрити. Як розведу більше стевії, то взагалі цукор не куплятимемо.

Клованичі завдяки своїй любові до садових екзотів входять до такого собі мукачівсько-ужгородсько-берегівського агроклубу. Це вузьке коло садоводів, які плекають на власних ділянках незвичні рослини.

– Як хочемо щось новеньке посадити, радимося з друзями – чи підійде наш клімат цій рослині, ґрунт… Саджанці як правило замовляємо із розсадника в Криму (у нас клімат подібний), багато чим з нами діляться знайомі. Рідко буває, аби не прижилося. А якщо й пропаде, то гріхую, перш за все, не на поганий садовий матеріал, а на себе: десь не полила вчасно чи не підживила… Взагалі, я з тих людей, за якими приймається все, що не впхають в землю. А ще по собі знаю: садити треба з гарним настроєм, від душі – тоді й вкорениться, – радить Галина Клованич тим, у кого екзоти в саду ніяк не хочуть поселятися.

«Хай собі бавляться!»

Агроном Микола Сіренко із Бакти до захоплення екзотичними рослинами ставиться з поблажливістю професіонала – мовляв, хай люди бавляться.

– Вирощування екзотів – то образ життя. Мода ця з’явилась давно. Як виїхали наші люди за кордон, та побачили, що там не яблука, а ківі в тренді – давай і у себе пробувати. Починають шукати саджанці, благо, зараз це не проблема. Ну й возяться з ними, як з дітьми малими.

Із власного досвіду знаю, що це хобі переважно для людей старшого віку. На мою думку, у них це спроба такого собі психологічного реваншу. Вони, може, в житті щось комусь не довели, то от тепер хочуть довести – з допомогою непристосованих до наших умов культур.

Мене свого часу теж пробували підсадили на екзоти друзі: дали саджанці хурми та ківі, гранату… Я провозився з ними декілька років, а тоді залишив це діло: одне підмерзає, друге не плодоносить… Плекати деревце, аби побачити на ньому чотири жаданих фрукти – це пуста трата часу. В мене є на що його марнувати. Тому навіть якби мої діти захопилися екзотами, я би їх переконав, що воно того не варте.

До речі, каже пан Микола, попит на звичні для нас садові культури теж формується модою.

– Закарпатці вже «перехворіли» персиками, ще років три назад усі поголовно хотіли мати це дерево у садку. Але біля персиків треба попотіти, аби отримати добрий урожай, тому й попит зменшився, – каже агроном. – Традиційно популярні черешні та абрикоси, а в останні роки ще й яблука, культура для Закарпаття, в принципі, не характерна. Також в останні два сезони добре йде слива – напевно, вирощують задля чорносливу, це вигідно.

«Берете рослину – питайте її паспорт»

Генріх Стратон, відомий закарпатський селекціонер, не просто вирощує екзоти, а й заохочує друзів та навіть незнайомих людей. З тих пір, як вивів свій сорт ківі.

Каже, що в Україні вже немає райцентру, де б не вирощували ківі.

– Людям завжди було цікаво вирощувати щось не звичайне. Просто раніше саджанці дістати було важко, а зараз відкрив Інтернет – й вибирай. Так що в цьому нема нічого поганого. Просто коли до вирощуванні екзотів ставляться поверхово, типу посажду, хай собі росте, це не дасть результату. Рослина, не пристосована до місцевого клімату та ґрунтових умов, або пропаде, або хирітиме і не плодоноситиме. Якщо брати той же гранат – його можна вирощувати, але плоди в наших умовах не встигають сформуватися, доспіти…

Тому багато хто, спробувавши одну рослину, розчаровуються.

– Багато людей скаржаться, що погані саджанці. Розповсюджувачі закуповують їх партіями на місцях(на Близькому Сході, наприклад), а потім просто збувають. А в людей вони не приживаються. Як зорієнтуватися?

– В ідеалі рослина, яку ви купуєте в розпліднику чи спеціалізованому магазині, повинна мати «паспорт», де вказаний сорт, місце вирощення, вік, морозний «максимум» – це буде -5°, -10° чи -15°С. Це робиться для того, аби людина чітко уявляла, що буде більше за -10° – екзот на її дачі загине. Можливо, при закупці ці рослини і мають такий лист-супровід, але в нас, де морози часом сягають до -25°С, вони не продадуться – тому постачальники вважають за потрібне делікатно про це промовчати. Їм головне продати.

Від своїх клієнтів чув,що у них не приживалися ківі, куплені в розсадниках. Рослини щозими підмерзали і зрештою погано плодоносили.

Звісно: у них же відмерзає та частина, на якій має утворюватися зав’язь Так що людина й має екзот, а користі з нього – ніякої.

Врятуватися від подібних махінацій можна, тільки якщо купувати у людини, яка не тільки продає саджанці, а й сама їх вирощує.

Продавець має бути хоча б компетентним у тому, що каже.

Тетяна Когутич, спеціально для Мукчево.net

• аномальне тепло
• Ловачка
• Кельтський двір
• Генріх Стратон
• Клованич