Інтерв’ю з молодим резидентом клубу Happy Room з нагоди міжнародного дня діджея, яке святкує увесь світ 9 березня.
– Насамперед відкрий таємницю свого загадкового псевдоніму . Чому BLINKY і яке твоє справжнє ім'я ?
– Насправді, я дуже часто чую подібне питання. Все дуже просто - псевдонім прийшов при перегляді фільму «Всё из-за Пита Тонга» британсько-канадська драма 2004 року, що розповідає про діджея , який повністю оглух , але зумів повернутися до своєї професії. Ну і в цього діджея був син його звали Блінкі, мені дуже сподобалось і взяв собі як псевдонім, незвичайним,не таким як усі. А справжнє моє ім'я – Влад, але по імені мені крім мами ніхто не говорить часто близькі називають "Блінчик" (посміхається)
– Коли і за яких умов ти зацікавився музикою? Що дало старт твоїй кар'єрі в якості діджея ?
– Це були ще шкільні роки, в мене друг був завзятим комп’ютерником, одного разу я прийшов до нього він мені показав одну програму в якій можна було із різних звуків складувати подібні мелодії. Я дуже захопився цією програмою, але вона для мене була не більше як гра. Згодом це вже не було грою із безглуздих мелодій в мене почали вимальовуватися не погані речі, які можна було назвати треком. Потім один репер сказав, що на цьому можна заробити гроші, пишучи мінуса реп-виновавцям, трохи підучившись в нього, почав писати мінуса за гроші, навіть пам’ятаю брав 70 грн за мінус. Тривало це недовго, згодом почав писати треки подібні хаус музиці, і потрошку викладати їх в соцмережі. І тут одного разу один діджей запросив мене виступити в клубі (до речі цей діджей на сьогодні є моїм напарником по сцені) . Пішов я в клуб, не знаючи взагалі грати на вертухах навіть не разу їх не бачив в живу. Вирулив тільки тим, що добре знав теоретичну сторону гри, яка кнопка за що відповідає, треки постійно розбігались, але якось я виступив. Потім плідна праця і все прийшло з практикою.
– Яка музика актуальна тепер?
– Можна багато говорити з цього приводу, постараюся висловитися коротко. На мій погляд , музика , що має душу , завжди буде затребувана в певних колах поціновувачів . Але все частіше доводиться грати те, що зараз популярно, наприклад «Топ Радіо Хіти».
Тому я вибрав шлях у кар'єрі діджея , що грає виключно хаус у всіх його проявах. Але треба тримати амплуа, тому що ми живемо в Україні, а тим більше на Закарпатті, і люди від мене хочуть чути тру...ля...ля, а не дійсно щось модне.
– Чи можеш ти назвати це професією?
– Я б скоріше це назвав покликом, навіть сенсом життя. За роки діджеїнгу це стало для мене більше роботою, але роботою, яка приносить масу задоволення.
– Як до твоєї діджейської діяльності ставляться батьки?
– Батьки ставляться чудово! Ніколи не було непорозумінь, а навпаки.
– Яка з твоїх вечірок запам’яталася найбільше?
– Без сумнівів це була вечірка в честь мого дня народження. Організувавши вечірку я дуже хвилювався, скільки ж народу прийде, але мої хвилювання виявилися марними – клуб був вщент переповнений, не було місця, де ступити, це був фурор. Надзвичайні емоції супроводжували мене під час гри, люди під кожен поданий трек просто зривалися, віддача була нереальна. Відігравши святковий діджей-сет, я не міг відійти від тих щасливих емоції ще довгий час. Тоді було дійсно масштабненько і дуже позитивно!
– Ти був не на одній вечірці. Чим найчастіше клуби Закарпаття приваблюють публіку?
– Якщо публіка розвивається в ногу з часом і сприймає все не як данину моді, то звичайно, що захід буде актуальним при наявності хорошого артиста, якого знають, люблять. Хоча зараз є безліч молодих і талановитих людей, які дійсно можуть вразити своїм вмінням.
– Як ставишся до рейтингів типу DJ Mag Top 100 DJs та українського рейтингу TopDJ, навколо якого зараз відчутний ажіотаж? Наскільки вони об’єктивно відображають вподобання людей?
– Рейтинги – це поняття відносне, і навіть суб’єктивне. Для прикладу, в результатах голосування DJ MAG ранніх років найвищі позиції посідали виключно британські діджеї, оскільки голосували в основному британці, і число голосів було мізерним. Та з кожним роком людей, які голосують, стає все більше, та і географія помітно змінилась.
Щодо рейтингу TopDj.ua, топ-10 діджеїв виправдовує себе на всі 100%, щодо інших, то цього року я доволі серйозно розчарований, я зрозумів, що хто більше наклянчив (на спамив) в того й така позиція. Трохи гидко дивитися на рейтинг, коли Dj грає менше року, качає музику з контактів, вище рейтингом за першокласного Dj, в якого за плечима 10 років стажу роботи і який збирає великі майданчики прихильників в різних точках України. Із Закарпаття в рейтинг попало 13 діджеїв, з цих діджеїв більшість за межі своєї області не виїжджали і тим самим взагалі не є популярними за межами області, і не є якимись унікальними, не пишуть своїх треків, навіть не роблять реміксів. Про що може йти мова ?.....
– Чи є в тебе в тебе кумири ?
– Діджеї, які добилися в своїй кар’єрі висот, вже заслуговують на велику повагу. Але кумирів в мене немає, може це й до кращого. Але можу виділити артистів EDM сцени: BUY ONE GET ONE FREE, dj tapolsky, dj lutique.
– Якими досягненнями ти пишаєшся уже сьогодні й чого плануєш досягнути?
– Моє досягнення – це вміння спілкуватись єдиною універсальною мовою, мовою звуків. Я розумію її, а вона мене. Минулого року я відкрив школу діджеїв. Велика подяка за це моєму директору Юлію Ціпфу. Повністю нею керую, викладаю і маю вже своїх випускників.
Випустив авторський трек про своє рідне місто з дуже талановитим вокалістом Владом Головановим під назвою "Live in Mukachevo", який одразу був в ротаціях на всіх радіостанціях області.
Наразі весь час приділяю написанню музики і незабаром планую випустити новий трек, а згодом і альбом.
– І наостанок: як вважаєш, що потрібно сучасній молодій активній людині для досягнення успіху?
– Перш за все, розуміння себе: чого насправді ти хочеш, заради чого ти це робиш і чи дійсно це твоє. А для досягнення поставленої мети потрібна плідна праця!
Роман Ленд'єл, Мукачево.Net
