Національна комісія з питань захисту моралі задалася завданням дослідити вплив мультфільмів на дітлахів та виявити ті з них, які становлять небезпеку для малечі. До переліку "небезпечних" мультфільмів потрапили "Маша і Ведмідь", "Лунтік", "Сімпсони", "Покемони", "Телепузики", "Губка Боб", "Шрек" тощо.
На думку державних "цензорів", ці мультики формують із дітей "злочинців та збоченців".
Так, наприклад, вони вважають, що "Шрек" та "Маша і Ведмідь" пропагують садизм та спотворюють уявлення про сімейні стосунки, "Телепузики" створюють "людину-дебіла" та формують "психологію невдах", "Губка Боб" виховує гомосексуалізм та призводить до "отупіння", "Лунтік" пропагує ідею шведської сім'ї, а "Сімпсони" призводять до "росту збочень та молодіжної злочинності". Свою порцію критики дістали й диснеївські мультики, які начебто "підміняють красу потворністю", "деформують образ жінки", "смакують зло" та прирівнюються дослідниками до порнографії.
ТСН.ua поцікавився у психологів, педагогів та дитячих письменників, як впливають мультфільми на дітей, які з улюблених мультиплікаційний героїв справді пропагують небезпечні для малечі ідеї, якими ростуть діти під їхнім впливом, а також чи існують теми-табу в дитячій літературі та мультиплікації.
Мультики повинні обирати батьки, а не держава
Більшість психологів вважає, що мультфільми здатні суттєво впливати на психіку дитини. Саме тому їхній перегляд повинен відбуватися тільки разом із батьками, особливо якщо це стосується зовсім маленьких дітей, до трьох років. Дитячий психолог Тетяна Семенова переконана, що хтось із батьків час перегляду мультику має коментувати та пояснювати певні моменти, наприклад, загибель персонажів, боротьбу добра і зла.
За словами дитячого психолога Юлії Ульянової, багато залежить від того, в якій кількості діти дивляться мультики. "Якщо батьки увімкнули й пішли займатися власними справами на годину-дві, то це негативно вплине на дитину. Відбувається часта зміна картинок, багато інформації – дитина втомлюється і стає вередливою", – пояснила вона.
Ульянова не рекомендує до перегляду мультики, які не мають чіткої зав'язки і розв'язки. "Мультфільм, де чітко визначена проблема вирішується, завершуючись "хеппі-ендом", у будь-якому разі матиме добрий результат, нестиме позитив. Якщо ж мультфільм хаотичний, то він не покаже дитині визначення мети, шляхи вирішення проблеми тощо. "Том і Джері" належить саме до цієї категорії незв'язних мультиків", – розповіла експерт.
Дитячий психолог Дар'я Селіванова зазначила, що мультфільми суттєво впливають на дитину, оскільки діти до певного віку одушевляють все, що бачать. Відповідно і персонажі мультиків для дитини живі, більш реалістичні, ніж для дорослої людини. Психолог закликала батьків зважати на цю особливість малечі, обираючи мультфільми для перегляду.
На її думку, за вибір мультфільмів мають відповідати батьки, а не держава. "Держава може прискіпатися до чого завгодно, було б бажання", – додала психолог.
Психологи розповідають, що трапляються випадки, що у дитини з'являється певний страх або проблеми саме в результаті перегляду мультфільму, і до них звертаються батьки таких дітей. Проте найпоширенішою причиною проблем все ж таки залишається неправильне вибудовування сімейних стосунків. В такій ситуації мультики лише додають емоційної напруги.
Водночас Юлія Ульянова зазначила, що проблеми виникають не лише від змісту мультфільмів, але й від кількості часу, який дитина присвячує цій розвазі. "Нещодавно до мене звернулися батьки хлопчика, який дивився всі мультики поспіль протягом двох тижнів. Він просто закрився в собі: він отримав одне бачення, як треба діяти, але сам морально до цього не готовий. Йому стало складно контактувати зі своїми колишніми і новими друзями, тож він просто закривається і живе у своєму світі. І вихід він бачить один – телевізор", – розповіла психолог.
Зарубіжні VS вітчизняні
На думку психолога Тетяни Семенової, сучасні зарубіжні мультфільми здебільшого виховують споживацьке ставлення людини до світу та замінюють цінності. Вони не спонукають творити добро і не викликають позитивні емоції у дитини. "Зарубіжні мультики привчають дитину до споживацтва, агресії, до того, що в житті потрібно боротися, а не творити добрі справи. Сучасні мультики не говорять, що не все вирішується за допомогою кулаків та зброї – достатньо просто розумного вчинку", – зазначила експерт.
На відміну від зарубіжних, вітчизняні або радянські мультики ("Простоквашино", "Бременські музиканти" тощо) добрі, позитивні, вважає Семенова. Їхньою перевагою є чудові дитячі пісні. "Такі мультики несуть тепло, добро, любов. Вони чудово виховують уявлення про сімейні стосунки. Наприклад, хлопчики засвоюють, що заради коханої можна зробити неможливе. Радянські мультфільми правильно готують дітей до сімейного життя, дружби тощо", – додала фахівець.
Категорично проти аніме та всіх японських і китайських мультфільмів висловилася психолог Юлія Ульянова. "Це однозначно дуже погано, тому що, по-перше, абсолютно не наш сюжет, не слов'янський, по-друге, там чимало неприємних моментів – рухів рота, очей тощо. Тож я наполегливо рекомендую такі мультики не дивитися дітям", – зазначила вона.
Але, за словами психолога, сучасні діти не дуже полюбляють ті мультфільми, на яких виховувалися ми, "народжені в СРСР".
Чи є сенс у заборонах?
Педагог, психолог, співвласниця першої дитячої академії "FasTracKids" Марина Романенко переконана, що забороняти мультфільми немає сенсу, а все, що стосується мультимедіа, повинно бути в зоні доступу дітей.
Експерт вважає, що не може бути мультиків, здатних погано вплинути на дитину. Винятки становлять лише мультфільми з неякісними перекладами. "Батьки часто закачують мультики і не прослуховують переклад. Наприклад, зараз популярний серіал для дітей "Скубіду" має один із перекладів, в якому я нарахувала за півтори хвилини більше десятка матів", – зазначила вона.
Романенко наголосила, що заборона низки мультиків не матиме результату. "На одних заборонах далеко не поїдеш. Все одно залишиться частина дітей, які їх дивитимуться. А уявіть, на подвір'я вийде дитина, яка виховується тільки на радянських мультиках, чи візьмуть таку дитину у гру ті, хто дивиться "Сімпсонів" чи "Футураму"? Навряд чи. У підсумку дитина почуватиметься дуже погано", – розповіла педагог. На її думку, передусім на дітей впливає сім'я, стосунки батьків та цінності в родині. І всі мультики малеча сприймає виключно через цю призму.
"Треба розслабитися. Життя таке, яке воно є, а не вигадане. І дітей треба готувати до реального життя. Заборона – це не метод", – підсумувала Марина Романенко.
Розпусна Маша і жорстокий Том
Опитані експерти здебільшого не підтримали тих зауважень, які сформульовані в досліджені, що стане предметом обговорення фахівців Комісії з питань моралі.
Найбільш жваву дискусію викликав мультфільм "Маша і Ведмідь". Хтось із психологів здивований критикою в бік цього мультику, оскільки, за їхніми словами, він є одним із найбільш улюблених для дітей зараз. Проте є й інша думка. Так, Юлія Ульянова зазначила, що "Маша і Ведмідь" – дуже гарний мультфільм, але гарний для дітей від 8 років і старше. "Зарано показувати його дітям 2-4 років, на яких він розрахований, тому що діти ще не розділяють себе і образи мультфільмів та повністю копіюють поведінку героїв. Вони бачать, що Маша вередує і сходить з розуму, й автоматично втілюють це в життя", – вважає психолог.
Психолог Тетяна Семенова додала, що "Маша і Ведмідь" – це дорослий мультик. "Він має веселий сюжет, але в образі Маші дуже розпусна дівчинка, позбавлена суто жіночих якостей. Дивлячись на Машу, не можна сказати, що така дівчинка зацікавлена у добрій міцній родині. У мене склалося враження, що в образі Маші якась дівчина легкої поведінки", – зазначила експерт. При цьому вона додала, що не радила б взагалі дивитися цей мультфільм, або дозовано, не більше 15 хвилин.
Педагог Марина Романенко не вважає, що діти стають некерованими після перегляду цього мультику. "Діти бувають різні. Якщо дитина спокійна, вона ніколи не заведеться, як Маша, скільки б мультиків вона не проглянула. А якщо дитина жвава від природи, їй радісно, що нарешті у світі з'явилася ще одна така сама дитина, яка так само швидко бігає, говорить", – зазначила фахівець.
Романенко переконана, що мультиплікатори вигадали не Машу, яку копіюють діти. Навпаки, вони вдало скопіювали Машу з дітей. "Таких жвавих дітей багато, з ними все гаразд, і творцям мультфільму вдалося показати цей характер", – додала вона.
Інший мультфільм, "Качині історії", інколи критикують за те, що він зводить у культ гроші. На думку Юлії Ульянової, цей мультик не приховує загроз, бо автори "спочатку вивищують гроші над усім, а згодом вбивають цю ідею". "Часто Скрудж приходить до висновку, що для нього головніше каченята, а не гроші. До того ж, ми живемо в такому суспільстві, де діти з малечку знають, що таке гроші, що вони багато на що впливають і що вирішують. Тому цей момент не варто прибирати з їхнього життя, бо вони мають розуміти що й до чого", – зазначила психолог.
"Льодовиковий період" та "Шрек" Марина Романенко розкритикувала за те, що вони містять розмови про сексуальність. "Мені не подобається, що в мультиках "Шрек" і "Льодовиковий період" говориться багато про сексуальність. Це культові мультики, які переглянуло багато дітей. Я, як доросла людина, це помічаю і розумію, що це культура, яку нам намагаються нав'язати. В тих самих "Сімпсонах" цього менше", – обурилася фахівець.
Популярний мультфільм "Том і Джері" провокує жорстокість, переконана Тетяна Семенова. "В ньому багато жорстокості, мало позитивних емоцій, хоча він начебто веселий. У нас часто батьки вмикають мультфільм дошкільняті і йдуть займатися своїми справами, а в цей час дитина бачить, як кіт ковтає мишеня або хтось інший когось. Дитина все це сприймає в прямому сенсі – його з'їли. "А потім у віці півтора років починають у дитини проявлятися страхи: мене хочуть з'їсти в прямому розумінні", – розповіла психолог.
Не дивлячись на захоплення більшості експертів та пересічних громадян старими добрими радянськими мультфільмами, які, за оцінками психологів, виховують правильні уявлення про родину, дружбу, загальнолюдські цінності, знайшлися й зауваження до них. Зокрема, Марина Романенко зауважила, що ніколи б не дозволила дивитися дітям "Мойдодира". "Там настільки важка, страшна музика. Якщо цей мультик показувати двох чи трьохлітній дитині, вона плакатиме", – пояснила вона. Крім того, на її думку, чимало питань до "Простоквашино". "Матроскін говорить про спільну працю, яка зближує. Але чому йдеться про працю саме для власної користі? Чому хлопчика звуть Дядя Федір? Чому мама більше не хоче мати дітей?" – задається питаннями експерт.
Тож загалом, експерти радять не вдаватися до заборон чиновниками тих чи інших мультфільмів, а пропонують батькам більш розсудливо ставитися до відбору мультиків, а також супроводжувати перегляд власними поясненнями та коментарями.
Табуйовані теми
З дітьми можна говорити на всі теми, які їх цікавлять, вважає Галина Вдовиченко, письменниця, в творчому доробку якої чимало дитячих творів. "Зі своїми дітьми я завжди говорила відверто, але враховуючи віковий момент. Це стосується тем відносин чоловіка і жінки, продовження роду, смерті, насилля. Дитина все одно з цими темами стикається, тому потрібно про це говорити, але делікатно", – переконана письменниця.
На думку Вдовиченко, не варто нічого забороняти і створювати теми-табу для дитячої літератури. "Я би нічого не забороняла. Навпаки, якби я побачила, що дитина дивиться агресивний мультик, то пояснила б, чому він мені не подобається", – додала вона. При цьому письменниця зазначила, що відбір мультиків і книжок слід залишити на розсуд батьків.
Водночас відомий український казкар Сашко Лірник зазначив, що є теми, про які не варто говорити з дитиною до певного віку (наприклад, про сексуальні стосунки, смерть, жорстокість), а якщо говорити – дуже обережно. "Про це мають розповідати люди, які вміють це робити. Не дарма раніше були казкарі. Це не просто якісь шоумени. Це люди, які передавали мудрість віків. Казкарями ставали тільки ті, хто знав, що, коли, кому і як розказати", – зазначив він. Проте згодом, на думку Лірника, варто дитину знайомити і з темою смерті, і хвороб тощо, аби вона не жила "в світі рожевих бульбашок".
Сфера визначення делікатних тем в дитячій літературі або мультиплікації – дуже чутлива, тому "не дай Бог, пустити сюди чиновника, який працює за гроші, а не заради ідеї", наголосив Сашко Лірник. При цьому він зазначив, що категорично проти будь-яких заборон з боку чиновників. Оскільки ці питання мають вирішувати батьки й суспільна мораль.
Психолог і педагог Марина Романенко вважає, що тем-табу для дітей не повинно бути. Вона розповіла, що існує практика зміни кінцівок у деяких казках, аби уникнути певних тем, наприклад, смерті. "Деякі "розумні" психологи, "добрі" люди, змінили кінцівку, і Колобка у відомій казці не з'їли. Але ж дитина засвоює контекст. А ця казка вчить бути обережним, що не все так просто в цьому світі. Саме аби це показати, "з'їдають" Колобка. Коли ж виходить, що можна порушувати певні правила, і бути безтурботним у житті, і ніхто нікого "не з'їсть", дитина цієї моралі не засвоює", – пояснила Романенко.
