На Землі існує понад 100 тисяч видів дерев. І серед них є справді унікальні екземпляри, окремі з яких можна зустріти і на теренах Закарпатської області.
На склоні гори Скала неподалік села Новоселиця, що на Перечинщині, можна знайти місце, де вчені ще в далекому 1908 році висадили одного з представників «заморської» флори – дугласію зелену. Також ці дерева відомі під назвою псевдотсуга.
У природному ареалі вони ростуть в західних областях Північної Америки. Дугласія зелена – потужне, красиве вічнозелене дерево, висотою понад 100 метрів, а у діаметрі товщина його стовбура може досягати чотирьох-п’яти. Живе 500-800, а в окремих випадках і понад тисячу років. Утворює величезні ліси по всьому узбережжю Тихого океану: від Британської Колумбії до Каліфорнії. Зустрічається в Монтані, Колорадо, Техасі і Нью-Мексико.
На територію України представники цього виду були завезені у 1827 році. На Закарпатті дерева виростають висотою до 60 метрів. Дерево має прямий стовбур та має вигляд величезної прямої колони. Практично не має сучків, отже дає великий вихід чистих пиломатеріалів. Але його насадження не призначені для використання у промисловості. Густа, загострена та конусовидна крона ззовні нагадує карпатські гори. Плодоносить дугласія щорічно. Саме з метою селекції, вивчення та збагачення їхньої популяції вони і висаджені на території лісництва.
Дерева чудово почуваються на території Закарпаття, адже дана порода середньовибаглива до тепла. Клімат Закарпатської області цілком підходящий для їх комфортного зростання.
З якою ж метою їх досліджують на Закарпатті?
«Насадження дугласії зеленої проводились з метою вивчення їх пристосування до інших кліматичних умов та виведення «ідеальної» породи, зокрема вчені намагалися визначити найбільш життєздатних представників, з яких у майбутньому вирощували нове потомство», – розповів мешканець сусіднього Перечина Петро Голомб.
Насадження дугласії зеленої у Новоселиці існує вже понад 100 років. Місцеві подейкують, що про кожен стовбур даного дерева знають «на верхах», саме тому лісники щотижня роблять обхід, перераховують та звітують керівництву про цю відповідальну ділянку.
Вчені, які вивчали світовий досвід вирощування дугласії поза її природного ареалу, вважають, що саме ці дерева необхідно висаджувати для підвищення продуктивності та вітростійкості карпатських лісів.
Сьогодні, лише завдяки подібним заповідникам, заказникам та лісам, що входять до складу Національних парків можливо захистити насадження екзотів. Тільки за таких умов дерева надійно захищені від їхнього головного ворога - людини. І то - лише формально.
