Орест Луців із Горян, що під Ужгородом, може похвалитися 30 сортами карликових яблунь, 50 сортами винограду, а також низкою субтропічних культур – хурмою, інжиром, ківі, унабі, гранатом .
У 76-річного Ореста Луціва із Горян, що під Ужгородом, і в грудні можна поласувати просто з дерева… соковитою хурмою.
Погодьтеся, це два різні кайфи – зірвати її отак, мовити б, у натурі або купити в супермаркеті. Як виявилося, горянець загалом захоплюється вирощуванням екзотичних фруктів. І, звичайно, традиційних для нашого краю.
На його восьми сотках ростуть різних сортів виноград, яблука, груші, абрикоси, персики, черешні, вишні, а також хурма, ківі, інжир, унабі (зізіфус), гранат.
«Я доклав багато зусиль, аби зайнятися садівництвом інтенсивного типу»
Бувало, що й так плодоносив абрикос
– Оресте Дмитровичу, звідки у вас така міцна любов до садівництва?
– Я виріс у Надвірній, що на Івано-Франківщині, серед садів. Зокрема, плекали великі сади і мій батько, і стрико. Батько, на жаль, рано помер. Я фактично з 9 років сам доглядав за його садом. Багато чому навчився в поляків, котрі жили поряд. І обрізати, і обприскувати, і зберігати врожай. Знаєте, поляки як і в цій справі, так і загалом у побуті, культурі були на кілька голів вище від нас. Завдяки полякам я вже тоді займався карликовим садівництвом. Згодом наш район знесли для будівництва багатоповерхівок. Ясна річ, вирубали й усі сади. Так сталося, що доля закинула мене на Закарпаття. Життя у комунальній квартирі я не уявляв. І однією з важливих причин було бажання знову мати власний сад. Дачі я просто не визнаю.
– Слухаю про ваш горянський сад.
Гранатове дерево горянського садовода
– Свого часу ця ділянка мені сподобалася тим, що знаходиться під верхом, на висоті 175 метрів над рівнем моря. Це мені сказали геодезисти, які робили тут аерофотозйомку. Я розумів, що для садівництва різних культур – це чудова місцина. Тут узимку у морозні дні завжди тепліше, ніж, приміром, у долині. Холодне ж повітря стікає зверху вниз. Відтак я доклав багато зусиль, вклав багато грошей, аби зайнятися садівництвом інтенсивного типу, тобто передовим, як у Європі. У мене ж сутужно з місцем, тому й довелося викручуватися. Наразі маю близько 30 сортів карликових яблунь, приміром, голден, айдоред, делішес, старкримсон, спартан, чемпіон, джонаголд. Я вважаю, що карликові яблуні – це диво садівництва. Приміром, якщо посадити однорічку, привиту на карликову прищепу, то вже наступного року можна отримати перший урожай. А на третій рік такий сад може дати 30 центнерів із гектара. А плоди вагою по 300-400 грамів. Також у мене росте десь 30 сортів карликових груш. Ось хоча б кілька: чудо, скарб, любимиця Клапа, кюре, бережифар, беребоск. Це груші з надзвичайно смачними і великими плодами. Щороку радію, коли цвітуть персики. І водночас маю маленькі проблеми, адже персики, як відомо, не хочуть добре плодоносити на одному і тому ж місці. А мені, повторюся, ніде розвернутися.
Можу ще похвалитися 50 сортами винограду. Загалом я випробував близько 450, залишивши найкращі. Це комплексно стійкі гібриди, які не бояться ніяких хвороб, філоксери. Їм лишень треба зробити кілька профілактичних обприскувань. До речі, окремі грона важать від 1,5 до 2,5 кілограма. А їхні ягоди від 6 до 25 грамів. Натомість черешень у мене лише 2 сорти. Однак 7 сортів чорної смородини, яка, на жаль, не така популярна тут, як мало б бути. Вона буквально кишить вітаміном С, тому дуже корисна для здоров’я. Плоди моїх сортів великі, як дикі черешні.
«Я до своїх культур ставлюся по-спартанськи – жорстко й справедливо»
Поласувати хурмою в Ореста Луціва можна і взимку
– Час замовити слово і про субтропічні культури.
– Пишаюся кількома сортами хурми, унабі (зізіфусу), актинидії, ківі, гранату. Їхні плоди багаті на різні вітаміни і також укріплюють організм. З 25 сортів інжиру залишив 4. Вирощую його середньоазіатським методом. Приміром, на зиму ставлю з двох боків щити, зв’язую докупи всі гілки, пригинаю до землі й засипаю сухим листям, соломою й зверху чимось накриваю.
– А де в нашому краї найліпші умови для вирощування екзотичних культур?
– У Мукачеві в районі Червоної гори, Виноградові в районі Чорної гори, Берегові, Мужієві. Приміром, в Ужгороді сума активних температур, яка накопичується за літній період, дорівнює приблизно 3050 градусів, а на названих територіях – від 3300 до 3600.
– Як ви назбирали своє багатство?
– Поступово, терпеливо. Я об’їздив всю Україну, третину Росії. І звідки лише міг привозив той чи інший саджанець. Зокрема часто виручав ялтинський Нікітський ботанічний сад, де працівники за пляшку викопували мені різні екзоти. (Сміється). Іншого варіанту не було, оскільки тоді офіційно дістати щось не дозволялося.
– Мабуть, догляд за садом займає у вас чимало часу.
– Ні, помиляєтеся. Хоча все це умовно. По-перше, садівництво – це мій спосіб життя, його сенс. По-друге, треба просто завжди знати, що треба робити. Якщо ж будете знати, то й не треба безперервно чаклувати над деревами. Я до свої культур ставлюся по-спартанському, жорстко і справедливо, коли як розум і серце підказують. І вони мене люблять, і я їх люблю. Знаєте, я давним-давно переконався, що між деревом і садівником існує зв’язок. Це ніби один організм, одна система. У це тяжко повірити, але це так.
Обрізаю дерева наприкінці лютого. Найпізніше – персик, у третій декаді квітня. До речі, нині інтенсивне садівництво рекомендує обрізати яблуні й серед літа, а навесні лише доводити до кондиції. Так само бажано обрізати абрикоси, які навесні бояться інфекційних хвороб. І до екзотичних культур у мене індивідуальний підхід. Мушу наголосити, усе моє садівництво тримається на методах і формуванні обрізки. Це ключовий фактор. Дерево обрізується так, щоб не розросталося вшир, щоб мало більше молодих гілок, причім горизонтально нахилених, бо на вертикальних плодові бруньки не хочуть з’являтися. Я читаю й відповідні книги з власної бібліотеки, консультуюся зі знайомими, обмінююся досвідом, тобто постійно вдосконалюю знання. Мовлено ж бо: вік живи – вік учись…
