Отже, в передювілейний рік найстарішого фестивалю Закарпаття можна констатувати, що він справді став наймасовішим фестом області і свого роду візитівкою краю. Минулоріч організатори дійства навіть спромоглися виготовити відповідну атрибутику заходу. Власне, на цих двох моментах досягнення і достоїнства фестивалю завершуються. А шкода.
Ясна річ, що для місцевих жителів – це така собі святкова тусовка, яка є логічним продовженням різдвяних свят з фіналом на Василя.
Жаль, що сьогодні уже ніхто не акцентує увагу на тому, що започаткували свято три Василі – Гонак, Ковбаско та Ільтьо. І хоч один із них знаходиться у засвітах, інший – на заслуженому відпочинку, третій – на державній службі – про це інколи слід згадати.
Фестиваль, на жаль, часто балансував на межі з політикою. На щастя, цього зрощення не відбулося. Натомість останні повідомлення з міської управи кажуть про те, що нинішній фестиваль є останнім під егідою місцевого самоврядування і в наступних роках це право буде делеговано комерційним структурам.
Та попри ці заяви громада міста досі не мала прозорої і відкритої інформації про витрати і надходження від фестивалю. Власне, за дев’ятнадцять років не зроблено жодного кроку для формування інфраструктури та архітектурного ансамблю самого виноторгового містечка. На сьогодні площа фесту – це безлике наметове містечко у гірших зразках несмаку. А могли бути уніфіковані малі архітектурні форми у стилі закарпатської дерев’яної готики, збірно- розбірні колиби і – жодного намета, який би псував задані параметри .Зрозуміло, що подібні завдання слід делегувати відповідним комерційним структурам, а чиновникам міськради варто всіляко дистанціюватися від безпосереднього впливу на участь тих чи інших осіб , щоб уникнути підозр у преференціях чи корупції.
Фестивалю не можна топтатися на одному місці. Слід рухатися далі. Громадська рада чи інший організатор фесту мають підвищити вимоги до конкурсантів. Зокрема, сьогодні аномальним видається мізерна частка сухих столових вин у структурі пропонованих напоїв, а про марочні вина взагалі не йдеться. Складається враження, що експерти – сомельє – верховні судді і вершителі доль переможців не створюють преференгцій і не стимулюють тих відважних сміливців, які виробляють найскладнішу класику жанру – сухі вина. Саме представники цієї категорії вин мають домінувати серед головних номінацій.
І, зрештою, не вином єдиним .Традиційно у Закарпатті завжди у пошані були виноградні бренді – продукти зброджування виноградних вижимок . У двадцятих роках минулого століття у районі Мукачева – Росвигово діяла винокурня, яка виробляла знамените на теренах Східної Європи виноградне бренді «Паланок».Сьогодні аналогом цього напою є всесвітньовідома група з Італії чи ракія з Балкан , чи орухо з Іспанії. Свою версію подібного напою має агросадиба «Кельтський двір під Ловачкою».
Отож, наступний ювілейний фест «Червене вино» слід провести у якісно новій іпостасі, врахувавши помилки минулого і вимоги прийдешнього часу.
Андрій Клоц, для Мукачево.net
