Чергова історія чергового закарпатця, який змушений був стати військовим та піти на фронт.
Рахівчанин Іван Лазоряк у мирному житті – водій-експедитор, одружений, має 4-річну доньку. У зоні АТО він – водій-електрик легендарної Володимиро-Волинської 51-ї окремої механізованої бригади, пройшов «Іловайський котел», службу завершував у складі 128-окремої Закарпатської гірсько-піхотної бригади.
Як і його побратимам ми поставили Івану кілька простих запитань, і ось його відповіді.
– Що найбільше підтримувало на війні і допомогло повернутися?
– Звичайно сім’я, батьки. Бойові друзі підтримували. А ще мрія власний будинок побудувати. Тоді вже можна буде подумати і про сина, бо донька вже є.
– Що в житті приносить задоволення?
– Хобі у мене одне – я обожнюю автомобілі. Їжджу на будь-яких: від легкових до тягачів і тракторів. У майбутньому планую придбати авто, яким міг би не тільки насолоджуватись, а й заробляти.
– Що таке щастя?
– Для мене щастя – це мої дружина і дитина.
– Чи були за час служби позитивні випадки?
– Військову службу не назвеш легкою, тому особливо позитивних випадків не згадаю. Все було, як у всіх – взаємовиручка, товариші і очікуване повернення додому, до сім’ї.
Радимо також переглянути наші інші матеріали з спецпроекту «Герої серед нас»:
Герой серед нас – боєць АТО Бийло Крафта: пройшов від Азовського моря до Волновахи
Герой серед нас – боєць АТО Іван Горват: врятувати кілька життів, щоб знову стати будівельником
