Закортілося випробувати свій фарт? Не проблема: для цього можна відвідати найближчий зал ігрових автоматів. «Як так? Азартні ігри в нас заборонені!» – вигукне той, хто ще пам’ятає: закон «Про заборону грального бізнесу в Україні» та й рішення сесії Закарпатської обласної ради ніхто не скасовував. «Ігровий зал в Ужгороді, та й будь-де на Закарпатті, знайти не важче, ніж пивний магазин», – відповість той, хто точно знає: азарт в країні заборонений лише де-юре.
Правоохоронці і податківці автоматів не бачать
Найцікавіше, що зали ігрових автоматів чомусь і не дуже «шифруються» від стороннього ока. Приміщення, де працюють однорукі бандити, легко впізнати за зовнішніми ознаками: заклеєні плівкою вікна, зачинені двері. Інколи на замок, інколи – й ні. А час од часу такі двері взагалі навстіж: темним залам, схоже, не вистачає свіжого повітря. І от саме в такі моменти навіть той, хто ніколи не бавився в азартні ігри, йдучи вулицею може без проблем побачити «прилади, схожі на гральні автомати».
В Ужгороді, наприклад, такі зали кореспонденти «Замку» помітили у двох місцях на вулиці Швабській, один – на проспекті Свободи у будинку № 39, інший – в кінці вулиці Легоцького біля аптеки. А на вулиці Перемоги, на початку Нового району, ігрові автомати стоять у невеличкому металевому кіоску. Напевне, кожен читач цей список оазисів азарту може доповнити своїми спостереженнями. Чому, спитати б, нелегальні ігрові зали уже й не ховаються? У нашій країні це питання, на жаль, риторичне: якщо хтось не бачить порушення закону, значить комусь це вигідно.
За неофіційно інформацією, котра стала відома «Замку» зі своїх джерел, з кожного грального автомата головним контрольним органам платиться 100–150 доларів у місяць (кожному окремо). Втім чи так це, невідомо. Але якщо правда, то можна робити гіпотетичний підрахунок – зал, що має 20 ігрових автоматів, віддає за один автомат данину в близько 500 доларів у місяць. 500 множимо на 20 і отримуємо цифру 10 000 зелених. Виходить, саме стільки пролітає мимо державного бюджету й опиняється у чиїхось кишенях кожні 30 днів року.
Загалом, відколи почав діяти закон «Про заборону грального бізнесу в Україні» (а саме з 25 червня 2009 року. – Авт.), в Ужгороді та й в області помітні тенденції – то ігрові зали починають працювати майже не приховуючись, то дійсно закриваються і їх важко знайти. Очевидно, «канікули від ігор» починаються, коли податківці чи інші наглядові органи влаштовують планові перевірки. Про які, за дивним збігом обставин, чомусь вчасно дізнаються власники гральних автоматів.
«Замок», до речі, уже не раз писав про проблему нелегального ігрового бізнесу (див. № 29 (933) від 29 липня 2010 р.; № 36 (1000) від 16 вересня 2010 р. – Ред.). Обласні податківці після наших публікацій минулого року запросили кількох журналістів, зокрема й автора цих рядків, у рейд. Та на той момент усі місця, де, на думку газетярів, діяли ігрові зали, були або зачиненими, або гральні прилади звідтіля уже зникли. Нині, до слова, у цих приміщеннях автоматів уже немає. Тож робимо висновок, що зали полюбляють міграцію – довго на одному місці не засиджуються.
Цього року податківці порадували нас аж 8 новинами про вилучення робочих ігрових автоматів. Невже на Закарпатті таких залів більше нема?
Яка гра? Розважальний атракціон!
Про те, що з появою Закону «Про заборону грального бізнесу в Україні» таке ремесло не зникне, а просто піде в тінь, багатьом було зрозуміло ще до його ухвалення. Та більшість депутатів Верховної Ради ця обставина не зупинила.
«Заборона грального бізнесу – це був піар-хід Юлії Тимошенко. Це ж усі прекрасно розуміють, – констатує генеральний директор готельно-туристичного комплексу «Інтурист-Закарпаття» Олександр Доктор. – Звісно, те, що раніше на кожному куті було по 2 гральні зали, нонсенс. Так не має бути. Та інша річ, як урегулювати законодавче поле. Якби тоді знайшли правильний підхід, то й гральний бізнес нічого б не втратив і, головне, бюджет би виграв». Пан Доктор наголошує: до України на Євро ’2012 приїдуть фанати, які й казино полюбляють, і в букмекерських конторах роблять ставки. Якщо це все в нас і надалі залишиться поза законом, то гроші вболівальників осядуть або в сусідніх країнах – Польщі, Угорщині, Словаччині, або ж у нелегальних залах. І відповідно підуть мимо українського бюджету. «Має бути чіткий і жорсткий закон, який регламентував би, де можуть розміщуватися азартні заклади, а де їх не має бути апріорі, – каже Олександр Доктор. – А для тих, хто його порушує, застосовувати серйозні санкції. На моє переконання, ігрові зали можуть бути в торгово-розважальних центрах, а також у готелях від 3 зірок».
Утім нині маємо те, що маємо. До речі, на деяких ігрових автоматах можна побачити цікавий напис: «Розважальний атракціон». Це одна зі спроб обійти закон: мовляв, апарат працює як «Тетріс»: граєш на ньому не за гроші, а для морального задоволення. Та треба бути дуже наївним, аби в таке вірити.
Оскільки, як ми вже згадували, правоохоронці проблему не дуже й бачать, за її вирішення взялися депутати облради. Позиція більшості обранців однозначна: азартні ігри в Україні заборонені Законом і цей Закон має виконуватися (див. «Замок» № 23 (1059) від 23 червня 2011 р. – Ред.). До слова, рішення про заборону гральних автоматів на території нашого краю свого часу ухвалювали й закарпатські депутати. «Та нині є безліч фактів, коли ігрові зали в області працюють, – зазначає голова бюджетної комісії Закарпатської облради Василь Брензович. – Тому на засіданні нашої комісії ми вирішили запропонувати депутатам створити нову комісію. Вона має ретельно вивчити проблему, а потім поінформувати про неї громадськість і дати свої пропозиції, аби її вирішити».
Мукачево: азартна Мекка чи зона табу?
Та нині ситуація з азартним бізнесом, схоже, задовольняє й контрольні органи, які не поспішають припиняти незаконну діяльність ігрових залів, і парламент, де не квапляться ухвалювати нові закони в цій царині. У програші, певне, лише ті, хто міцно підсів на голку азарту. І, звісно ж, бюджет, який щодня втрачає шалені суми.
Щодо депутатів, то нині на офіційному сайті Верховної Ради оприлюднено 5 законопроектів від представників різних політичних сил щодо дальшої долі грального бізнесу. Правда, чотири з них народні обранці вже встигли відхилити назавжди. Документи були різні: як за обсягом (наприклад, депутати Юрій Костенко та Ярослав Джоджик примудрилися розписати закон аж на один друкований аркуш. – Авт.), так і за ідеями – де саме ігрові зони повинні міститися або скільки років має виповнитися гравцям. В одних документах фігурує цифра 18, в інших – 21. Одні пропонують визначати місця, де працюватиме азартний бізнес, членам Кабміну, інші – безпосередньо депутатам. Хтось виступає за взаконення азартних ігор через мережу Інтернет, дехто – за їх заборону.
Єдине, що всі нардепи написали однаково: організаторами азартних ігор повинні стати суто юридичні особи. І в їхніх статутних фондах має фігурувати сума з шістьма нулями. Правда, одні прописали її у вітчизняній валюті, інші – у євро.
Нардеп від Партії регіонів Павло Бурлаков у своєму законопроекті зазначив, що в місті, де живуть від 100 до 200 тисяч людей, має діяти лише 2 зали ігрових автоматів і жодного казино. Це означає, що на Закарпатті, в тому ж Мукачеві, де населення до 100 тисяч не дотягує, азарту не місце апріорі.
А от позафракційний Сергій Осика пропонує саме місто над Латорицею, а також міста Буковель, Трускавець, Моршин, селище Славське та Автономну Республіку Крим (крім Севастополя) оголосити «єдиною територіальною спеціальною гральною зоною». Саме цей законопроект депутати взяли за основу майбутнього Закону України «Про азартні ігри». То невже наш край матиме свій Лас-Вегас над Латорицею?
«Насамперед зазначу, що мукачівців про те, чи хочуть вони в себе бачити азартний бізнес, ще ніхто не питав, – прокоментував ідею народного депутата Осики міський голова Мукачева Золтан Ленд’єл. – Якщо цей бізнес працюватиме так, як тепер – у підпіллі, то такого нашому місту однозначно не треба. У будь-якому разі бути чи ні Мукачеву ігровою зоною, остаточно вирішуватиме громадськість, а не депутати».
Крім цього, в законопроекті Сергія Осики пропонується дозволити азартні ігри в готелях, що мають не менш ніж 4 зірки, у нежилих будівлях, де є зал принаймні на 500 квадратних метрів, а також на суднах, котрі зареєстровані в Україні й теж мають приміщення не менше від півтисячі квадратних метрів.
Та доки парламентарі ще думають, чорний ігровий бізнес в Україні процвітає. Цікаво, скільки ще мільйонів доларів із його доходів проскочить повз державний бюджет? І скільки доль при цьому буде скалічено, скільки сімей знедолено?
