З початку осені в області триває «грибний пік». Спеціально для Mukachevo.net досвідчені грибарі розповіли про тонкощі «тихого полювання» на Закарпатті та поділились найбільш «грибними точками».
Мукачівцю Ростиславу зараз 36 років і все своє свідоме життя він ходить за грибами. Пригадує, що вперше пішов до лісу з батьком в 4-річному віці і відтоді це заняття стало для нього улюбленим і традиційним. На запитання як відрізнити добрий гриб від «дурного», не знає що сказати, «знаю їх з дитинства і все», - пояснює чоловік.
Найбільше грибів він назбирав з батьком у селі Майдан на Мукачівщині, каже, що довелось вийняти задні сидіння в «Жигулях», бо в сам багажник вони не вміщались. Там було біля 60 кг білих і смерекових грибів. А от найбільш великий знайдений гриб важив більше кілограма. «У нас його називають «циган», це вид білого гриба, який має чорний колір. Таких два знайшов одночасно біля Мукачева між Лоховом і Лавками», - пригадує грибар.
Ростислав переконує, що грибний сезон на Закарпатті триває цілий рік, тому найбільш чи найменш грибного періоду визначити не може.
-Взимку під землею росте трюфель, але в нас він не вивчений, немає культури його споживання. У Визниці є люди, які взимку вміють і білі гриби збирати. Навесні найперші гриби ми знаходили у квітні – білі (ближче до Мукачева, де є дубові ліси і галявини, які прогріваються сонцем і є близькими до виноградарства). Навесні в садах ще ростуть так звані «слив’янки» - схожі на опеньки, тільки білого кольору, - пояснює грибар.
-Влітку збираємо білі гриби, підберезовики, ліскові гриби, лисички.Саме влітку в нас ростуть унікальні гриби не тільки для Закарпаття, але й для всього світу. Перший з них – «гриб Цезаря», або «мухомор Цезаря». Він росте тільки в тих районах, де є виноградарство, висока вологість, кислі ґрунти, дубовий ліс і довгий період температури більше 20 градусів. Він мало вивчений, але грибарі його знають. Він має незабутній аромат, його подавали тільки на імператорський стіл. На Закарпатті він в основному трапляється на Мукачівщині і Виноградівщині, - розповідає Ростислав.
Ще один унікальний гриб – «квочка». Зустрічається більше в гірських районах – від Великоберезнянщини до Рахівщини. Теж має сильний аромат, його можна додавати в салат, маринувати, робити бульйон. Ці гриби можна будь-яким способом готувати, вони є ціннішими за білі.
-Восени росте найбільше грибів, до літніх додаються підосиновики, маслята, «маслаґ» (пахне як жовток яйця), «оленячі ріжки», королівські опеньки і «літні» опеньки, - перераховує закарпатець.
Грибар додає, що літні гриби мають набагато кращий запах, ніж осінні, хоча й мають черв’яків. Тому якщо не полінуватись і позрізати червиві частинки, то взимку аромат заготовлених грибів перевершить всі сподівання.
-Нема такого місця, де б ти прийшов і стовідсотково знайшов гриби. Багато їх на Міжгірщині і Великоберезнянщині, але коли тут проходять, то починаються на Рахівщині і Перечинщині. Все постійно міняється. Гриби треба шукати через три дні після дощу, коли спекотно. Особлио, коли температура вночі не нижче 17 градусів - тоді дуже багато грибів, - розповідає мукачівець.
Аби знайти гриби, Ростислав рекомендує їхати в село Грибівці та Тростяниця (Мукачівський район), на Синевірську долину, де ще збереглися хвойні ліси, с. Тур’я Поляна (Перечинщина), с.Гут (Берегівщина), с. Ярок (Ужгородський район) та на Міжгірщину.
Ужгородець Павло Блонський також любить збирати гриби. В грибний сезон ходить на «тихе полювання» щовихідних, але обов’язково вдосвіта, бо під вранішньою росою і ранковим сонцем їх краще видно.
Грибар каже, що через сухе літо цього сезону на Закарпатті лісових дарів було значно менше, ніж минулоріч.
- Минулого літа тільки лінивий не збирав. За раз ми знаходили 10-12 кг, а товариш знайшов білий гриб вагою 1600 грам. В порівнянні з минулим роком, тепер їх було втричі менше. Завжди до 10-11 години в нас були всі кошики повні, а тепер доводиться ходити до другої години, - розповідає Павло.
Не зважаючи на невеликий досвід збирання, чоловік вже встиг обзавестись власними прикметами. До прикладу, Павло вважає, що збирання грибів є суто чоловічою справою, тому жінок до лісу з собою ніколи не беруть. Жартує, що гриби люблять тишину. А ще довіряє «народному календарю» - якщо на ринку продають багато грибів, то треба йти в ліс.
Ужгородець каже, що «грибний пік» в області почався на початку вересня і триватиме до кінця листопада. Найбільш «грибними» місцинами вважає Жденієво,Чорноголову, район Дубриничів, с. Мокра і Порошково (Перечиншина), Циганівці (Середнянський район), Колочаву (Міжгірський район) та Рахівщину.
На основі інформації від закарпатських грибарів Mukachevo.net підготував інтерактивну карту з найбільш «грибними» точками Закарпаття. Звісно, не самі точки, а населені пункти біля них. :
Мukachevo.net
