З моменту останнього візиту глави держави у найзахіднішу область країни, який відбувся весною 2011 року, тут багато чого змінилося.
Тоді, рік після перемоги на президентських виборах, Янукович дивився на Закарпаття як на регіон, де він переміг у першому турі, де «тихе життя», і який може стати його форпостом у ймовірних залицяннях з Європою.
Жодних сумнівів, 2 роки потому, напередодні другого офіційного візиту глава держави дивиться на Закарпаття інакше. Не так оптимістично та впевнено. І на це є об’єктивні причини.
Тому не дивно, що тема №1 зараз – зміна губернатора, яку підігріває сам Янукович заявами про наближення серйозних ротацій на рівні керівників областей:
– Найближчим часом ми будемо підводити підсумки регіонів за цей рік. Ми обговоримо це питання у вузькому колі, у нас є багато претензій до голів обласних державних адміністрацій за окремими дуже негативними висновками, і це окрема розмова, і вона буде найближчим часом.
Соціально-економічне лузерство та криміногенне лідерство Ледиди
Звіт уряду про роботу керівників областей за перше півріччя 2013 року, в якому Закарпаття опинилося у п’ятірці аутсайдерів, мало б насторожити Олександра Ледиду, змусити замислитися, що він займається не тими питаннями, якими мав би, що треба негайно змінювати пріоритети.
Не розганяти мирні протести на площі Народній та заливати пам’ятку архітектури бетоном, а вибивати кошти в уряду та державного казначейства, щоб відремонтувати дороги не тільки до Золотої гори та будинків своїх однопартійців, а й, скажімо, на Іршавщині, де у селян вже увірвався терпець.
Окремої уваги заслуговує лідерство Закарпаття за рівнем злочинності. Близькість до цивілізованої Європи не врятувала Ледиду від статусу очільника регіону з найвищим рівнем злочинності.
Як на зло, про кожний з промахів губернатора Закарпаття – і з Народною, і з дорогами, і з масовим підпалами, і з державним казначейством – добре знають у столиці, зокрема на Банковій, адже усі ці проблеми за останній рік є топовими у загальнонаціональних ЗМІ.
Тому так ретельно чиновники ОДА, і сам Ледида інспектує зведення містечка у Тереблі для переселенців з Солотвина. Це його останній шанс, з надією на помилування, виглядати не повним лузером в очах Януковича. Хоча, мабуть, куди вагомішим аргументом не змінювати Ледиду для глави держави стане відсутність заміни та відсутність бажання у потенційних кандидатів на посаду губернатора брати на себе відповідальність за «напрацювання» Ледиди.
Подвійна гра за гроші Кремля
Та не тільки в соціально-економічних питаннях закарпатські регіонали «підкладають свиню» Віктору Януковичу. У політичній сфері те саме.
І мова не про рейтинги Партії регіонів на Закарпатті, які як і загалом по країні не можуть втішати главу держави. Йдеться про реальний вплив. І повстання у Довгому тому яскравий доказ: закарпатські селяни, які завжди патерналістськи налаштовані та лояльні до влади, влаштували бунт в районі, де очільником є саме представник партії влади. Їх не зупинили ні адмінресурс, ні страх.
Інше питання: вплив у облраді. Кволе «тушкування» досі не гарантувало регіоналам більшості, тому як представники партії влади вони змушені щоразу домовлятися з опозицією, а насамперед з Єдиним Центром.
Але ці два аспекти є втратами, насамперед, місцевих регіоналів на чолі з Ледидою, і лише опосередковано Януковича.
Натомість активізація закарпатських регіоналів з есдеківким минулим на тлі публічної агресії їхнього лідера можуть бути відчутною загрозою для Януковича.
Відносно чітка націленість глави держави на підписання угоди про асоціацію з ЄС відверто оголила тили Партії регіонів: виявилося, що чимало регіоналів куди більш вірні іншому лідеру – куму Путіна Віктору Медведчуку, а водочас грошам Кремля.
Аналогічні пориви помітні й серед закарпатських регіоналів, які схоже лише прикриваються лояльністю до Януковича, аби втриматись на посадах.
Це помітно неозброєним оком на різних рівнях.
Згадайте, як рік тому, до відомої трагедії, Ледида готував повернення опального есдека Івана Різака в Закарпатську ОДА (той мав стати першим заступником губернатора), а у березні Олександр Ледида з легкістю виділив Медведчуку 63 га закарпатського лісу.
Він же з іншими колегами підтримав, фактичний, переворот в мукачівському осередку Партії регіонів, в якому тепер ґаздують колишні есдеки та родич Медведчука Іван Чубирко. Зрештою, це стосується не тільки партійного осередку в Мукачеві, адже, скажімо, силові структури краю рік тому віддали Василю Варцабі, який прикривав увесь «бєспрєдєл» 2004 року.
Більше того, Ледида, як очільник обласного осередку ПР жодним чином не перечить тому, що на ньому відверто паразитує кремлівський Український вибір. Останній знайшов собі додатковий майданчик у вигляді так званого русинського руху. Кажуть, саме дітище Кремля в Україні є фактичною касою, через яку було організовано влітку конгрес русинів та видано «просвітницькі» матеріали з маркуванням «Украинский выбор».
Останній з приводів для роздумів – шум навколо розповсюдженої прес-службою нардепа Бушка, який є однією з «гарячих голів» закарпатських регіоналів. У ній він заявляє про незгоду з курсом глави держави на асоціацію з ЄС та заявляє про можливе позбавлення його мандату.
Між тим, нічого дивного у такій переорієнтації закарпатських регіоналів нема, адже чимало з них мають есдеківське коріння (Гайдош, Чубирко, Варцаба, Ковбаско та інші.)
Власне, кажуть, сам Ледида звик не воювати на виборах, а заробляти. Байдуже, на якій партії. Кремль і Медведчук сьогодні дають таку можливість.
Інша справа, що напередодні доленосного саміту у Вільнюсі та майбутніх виборів в Україні керівники Закарпаття, найвіддаленішої від Росії області України, стають фактично 5 колоною для Януковича та його Партії регіонів.
Іван Романчук, для Мукачево.net
