Кандидат філологічних наук, доцент, засновник Мовної школи "Інгрід Студія Лінгвістики", Інгрід Туріс стала ініціатором створення у місті ініціативної групи, що ставить собі за мету докорінно змінити ту систему освіти, що зараз існує в країні.
Ми дізналися про старт проекту, його головну ідею, прагнення та найбільші плани.
– Ви вже багато років викладаєте. Утім, поєднуєте викладацьку діяльність в університеті з викладанням у приватній школі. Розкажіть, будь ласка, чим ці дві форми одного й того самого процесу відрізняються особисто для вас.
– Перш за все хочу сказати, що ця робота є моїм покликанням. З самого малку я хотіла бути викладачем і радію тому, що ця мрія здійснилася. Батьки завжди сприяли мені у цьому, допомагали, були поруч, довіряли моїм бажанням та вибору. Це завжди надихало і наштовхувало на успіх.
Так склалося, що я стала вчителем одразу у вищій школі. Це доволі важко у тому сенсі, що мої студенти були фактично моїми однолітками. Це колосальний досвід, адже ти мусиш долати віковий бар’єр. Мені це вдалося. Студенти одразу сприйняли мене, як викладача.
З часом вдосконалювався навчальний процес, з’являвся більший досвід і сформувалося бажання створити щось таке, куди не втручатиметься ніхто, де я керуватиму усіма процесами. Думаю, що така ідея та прагнення були дуже доречними. Сьогодні знання та вивчення іноземних мов – вимога часу.
Різниця між мовною школою та державним закладом дуже велика, оскільки школа зосереджена на ефективності вивчення, державна ж структура ефективністю сьогодні, на жаль, не дуже турбується. Більше вони займаються працевлаштуванням тих кадрів, які є в родинних відносинах або є у їхньому дружньому колі. Усе це призводить не до ефективності, а до краху в освітній галузі.
Цього не можна допустити. І ми не будемо дозволяти. Думаю, що сьогодні настав той час, коли потрібно діяти. І ми будемо це робити разом з громадою – перші кроки, які зможуть зламати ту систему, яка є в українській освіті.
Моя школа може бути десь прикладом у цьому. Адже ми постійно вчимося, не боїмося нового, їздимо за новим досвідом та знаннями за кордон. Це дуже важливо – постійно рухатися вперед. І за відгуками наших учнів можемо розуміти, що ми на правильному шляху.
– В Україні кілька років тому оголосили вектор руху на європейську освіту. Ви, як людина, що працює у цій галузі, відчули якісь зміни чи прагнення рухатися у цьому напрямку?
– Звичайно, рух є. Я вважаю, що нам потрібно брати європейську освіту за зразок. Це не означає, що ми маємо повністю переймати їхні готові моделі, адже кожен регіон є по-своєму унікальним та особливим, а отже, і підхід має бути відповідним. Але я за те, щоб брати європейську систему освіти за зразок. Ми бачимо, як це працює та безпосередньо результати від цього.
Якщо ми хочемо хоча б трохи підвищити свій рівень життя, то ми мусимо поставити освіту на належний рівень, бо без цього рух вперед просто неможливий. В ідеалі ми повинні зробити так, аби переймали наш досвід, а не ми чийсь. Але для цього нам потрібно багато років плідно та натхненно працювати.
Мені дуже не подобається, коли кажуть, що ми рухаємося в Європу. Ми не рухаємося туди, бо ми вже є європейцями. Ми повинні тут створити справжню Європу. Для цього потрібно брати приклад з лідерів в світі.
– Тим не менше є Закон "Про вищу освіту" і деякі експерти вважають, що це чи не єдина реальна реформа в Україні. Що ви скажете про нього?
– Дійсно. На мою думку, цей процес є довготриватим і досить складним. Деякі моменти в проекті, звісно, є недосконалими, але ми будемо їх вивчати та ініціювати інші пропозиції. Загалом же проект є вдалим. Основу взято з західно-європейського зразка. Там так само найголовніша увага приділяється середній ланці і долучені громадськості до ефективної реалізації освітніх реформ.
Важливо й те, що наразі створена стратегічна дорадча група, яка чекає пропозицій від громад до квітня цього року. Тому нам потрібно працювати дуже швидко та активно.
– Ви наразі створюєте ініціативну групу, що займатиметься саме цими питаннями. Розкажіть про неї.
– У 2011 році була заснована Закарпатська обласна громадська організація "Центр європейської культури та мови" для того, аби зберегти історію, культуру, традиції різних національних меншин нашого краю. Більш унікальної області, ніж наша, в Європі немає. Я ініціювала створення цієї організації, бо й сама маю коріння кількох національних меншин Закарпаття. Згодом до мене долучилися й інші містяни.
Ми збираємося щомісяця, орговорюємо найважливіші питання у цих сферах. Ми багато разів вже піднімати освітнє питання, адже постійно є скарги. Тому саме представники нашої громадської організації виявили бажання створити ініціативну групу, звернулися до міської ради з клопотанням про дозвіл на її створення.
Мета нашої ініціативної групи – вивчення стратегії розвитку загальної середньої та професійної освіти і підвищення ролі громадськості в ній, з метою створення нової моделі української школи.
Наша ініціативна група має назву "ЄвроКрок". Вона не випадкова. Кожна літера має своє значення. К – це культура, Р – розум, О – освіта, К – креативність. Усе це є складовою успішної освіти. Зразком для нас є західно-європейська модель навчання.
До ініціативної групи входить представники академічних шкіл – вчені та вчителі вищої школи; практики – вчителі середньої ланки; батьки. Окрім того, до нас вже незабаром долучаться фінансисти, юристи та психологи.
– Як працюватиме ця ініціативна група? Ви проводитимете спершу дослідження, опитування?
– Звісно, ми працюватимемо поетапно. Для того, аби мати інформацію для роботи ми спочатку спілкуватимемось з людьми. Першочергово ми запустимо анкетування – соціальне опитування. Так ми зможемо виокремити найактуальніші проблеми та думати над шляхами реалізації.
Ці зміни мають відбуватися швидко. Не так, як ми звикли – роками, а за короткий період часу кожен з нас має відчути результат.
– Які навчальні заклади міста стануть майданчиком для цих дослідень?
– Наразі ми до кінця не визначилися, але спочатку зробити апробацію ми плануємо на одній школі. І лише після позитивних відгуків громадськості, переходити до інших.
– У майбутньому цей проект має стати загальноміським?
– Нам хотілося б об’єднати увесь регіон. Адже, ми ментально єдині і в мирі та злагоді живемо з року в рік – історія нам тому підтвердення.
– Якщо говорити загалом про рівень освіти в Україні, то з якими проблемами ви стикаєтесь, як викладач? Чи є якісь питання, з якими підходять до вас студенти та батьки?
– Рівень освіти в Україні сьогодні дорівнює нулю. Думаю, що це ні для кого не новина. Абсолютно усі шкільні та позашкільні заклади не розвинені та не розвиваються. Ніхто не думає про те, як би це розвинути та просунути. Це стосується усіх ланок освіти.
Звісно, найбільше проблем у шкільній освіті, адже вона виступає основним сегментом подальшого навчання. Саме тут стає зрозуміло, хто і де продовжуватиме навчання, а відповідно і те, яких саме фахівців матиме держава. Тому середня ланка є дуже важливою. Той жахливий стан, у якому вона перебуває, можна легко простежити по ЗНО, яке учні просто не можуть скласти. Тому цей прошарок треба рятувати негайно.
На жаль, у наших школах майже немає вчителів-професіоналів, які хотіли б та вміють працювати. Я не говорю про всіх. Але таких більшість. Утім, ми маємо змусити їх працювати добре, адже мова йде про наших дітей – про найсвятіше, що ми маємо. Тому вчителі мають бути професійні, а також повинні проходити психологічний тест та атестацію. Кожен з них має бути не лише вчителем, але й радником, прикладом, консультантом. Більше того, на роботу вони повинні потрапляти на конкурсній основі, а на за знайомством. Ми повинні любити свій народ так, як мати любить свою дитину.
Друга велика проблема – це дисципліна, контроль і порядок. Ніхто з уряду не прийде до нас, аби навести лад у наших школах. Ми маємо зробити це самі. Без дисципліни змін не буде жодних. Громада має втручатися, ініціювати, сприяти, аби усі ці явища змінилися.
Найбільшою ж проблемою сучасної української освіти я вважаю корупцію. Вона нищить професіоналізм, якість та результативність. Тому у першу чергу, ми маємо боротися з цим. Ми маємо план її подолання, адже в освітніх закладах у цьому сенсі має бути абсолютна чистота. Наші дітки не мають думати про хабарі. Поняття "корупція" не має для них існувати.
Звичайно, корупція є й в найрозвиненіших країнах світу. Утім, є різниця між тим, який її відсоток. Там 90% без корупції і 10% з корупцією. У нас же – навпаки. Тож наша задача максимально зменшити цей розрив.
Для нас головне зараз – це підтримка небайдужих містян. Тих представників громадськості, що хочуть змінити цю систему. Чекати на уряд не варто – у них немає бажання цим займатися, вони бездіяльні і не здатні робити зміни. Ми мусимо взятися за це самі.
Довідково:
Інгрід Туріс, мукачівка. Кандидат філологічних наук, доцент, засновник Мовної школи "Інгрід Студія Лінгвістики".
У 1995-му році вступила до Ужгородського державного університету на факультет романо-германської філології (спеціальність "Німецька мова і література").
Після успішного закінчення у 2000-му році починає свою професійну діяльність, спочатку, як асистент кафедри гуманітарних диcциплін Мукачівського технологічного університету, пізніше у 2009-му році Рішеням керівництва Мукачівського Державного університету (утворений 2008-го року) присвоєно звання доцента і займає посаду завідувача кафедри іноземних мов.
Водночас активо працює у сфері науки. З'являються перші наукові праці, бере участь у конференціях, семінарах. На сьогодні видано 20 наукових статей у різних фахових збірниках, 3 навчальних посібники та 1 монографія.
Інгрід Туріс у 2008-му році успішно захищає кандидатську дисертацію на тему: "Німецькі запозичення в угорських говірках Закарпатської області", завдяки чому й здобула наукову ступінь Кандидата філологічних наук.
У 2009-му році з'являється ідея заснувати Мовну школу під назвою "Інгрід Студія Лінгвістики" з метою доступного, інтенсивного та комплексного вивчення іноземних мов для бажаючих різних вікових категорій.
Росана Бісьмак, Мукачево.net
Фото: Марія Аграмакова
