Напередодні майстер-класу, ввечері, кондитер вже випік кілька коржів для майбутніх тортиків. «Один бісквіт зроблений на основі мигдальної пудри, інший – кокосової стружки, – ділиться рецептом. – Цукру тут немає, тіль¬ки фруктоза, а ще желатин, жовток, знежирений йогурт. Довелося додати трохи вершків, проте, крім них, у торті немає жодних калорійних продуктів. Пюре готуємо з  полуниці, мус – із чорниці. Усі інгредієнти цілком доступні, тож мами можуть готувати такі смаколики й удома».

 

Карамель Валентин Штефа¬ньо готує з цукру і води на слабкому вогні. Зауважує: їсти не будемо, а використаємо лише для декорацій.

«Якщо нам ці продукти шкодять, – каже, – значить ми повинні з них взяти максимум естетичної насолоди, тобто зробити з них якусь красу». Додає до суміші винну кислоту – аби цукор часом не кристалізувався. Пропонує на плиті розтопити ізомальт – той самий цукор, але без вологи, більш прозорий і не такий солодкий. Дітки соромляться, тож ізомальтову карамель варити стає бабуся Таня.

До топленого ізомальту кондитер додає кілька крапель зеленого харчового фарбника, заливає у стоматологічні силіконові форми – і залишає на кілька годин, аби застигло. Фрукти з карамельних згустків надуває за допомогою спеціального тонометра. Так у руках майстра народжуються лимони, апельсин, банан, вишні, груша, яблуко і персик. Допоки у формах охолоджуються всі потрібні конструкції, з тієї ж карамелі робить пензлики й квіти. 

 

За тим, як кондитер вправно надуває фрукти з карамелі, захоплено спостерігає 10-річна Оленка. Цукровий діабет у дівчинки діагностували рік тому. Каже, вже не так страшно, бо багато дізналася про недугу й може з нею впоратися.  «Тепер я більше знаю про діабет, сама вчуся колоти себе, контролювати рівень цукру в крові. Мама попередила вчителів у школі про хворобу, однокласники все розуміють і в разі чого допомагають. Особливо не змінилося нічого, тільки режим харчування.  Маю спеціальну шприц-руч¬ку. У неї малюсінька і тоненька, як волосина, голка, тож це абсолютно не боляче». Підтримує ровесницю й Христина. Вона теж тільки рік як хворіє на діабет. Розповідає, ін’єкцій на день  – п’ять-шість, мусить добре стежити за харчуванням, дотримуватися суворого режиму. Проте однокласники Христини не знають про її недугу – дівчинка не хоче, аби до неї по-особливому ставилися. «Я така, як усі, мене вирізняє тільки те, що й коли їм, а більше нічого», – усміхається мала. 

 

Нині на Закарпатті таких діток більш ніж дві сотні. Усі   безплатно забезпечені глюкометрами й шприц-ручками з інсуліном. Олена Бутакова, голова благодійного фонду для дітей-діабетиків «Стевія», який і зініціював акцію до Всесвітнього дня боротьби з цукровим діабетом, зауважує: солодке дитинство повинні мати всі. «Ми досить часто організовуємо такі акції. Два роки поспіль надаємо матеріальну допомогу діткам з діабетом, які проживають у віддалених районах, із соціально-незахищених сімей, навідуємося до них, привозимо подарунки, зокрема й діабетичні солодощі. На жаль, кількість хворих зростає. Тільки за півроку діагностували недугу в понад тридцятьох дітей». 

 

Сет Фрітш, волонтер Корпусу Миру, приїхав до України зі Сполучених Штатів півтора року тому.  Чоловік хворіє на цукровий діабет з 4 років, нині йому – 31. «Я мало що розумів, коли в мене діагностували хворобу, адже був ще замалий, – розповідає. –  Батьки стежили за моїм харчуванням, режимом дня, прийомом інсуліну. Звісно, в дитячому віці це важко, особливо коли у твоїх однолітків день народження, усі смакують морозивом чи тістечками, а ти мусиш відмовлятися. Коли трохи підріс, то дізнався про діабет більше. Наразі в мене нормальне життя, я можу займатися спортом,  багато подорожую. Уже побував в Італії, Греції, на Карибах, у Нікарагуа, Гондурасі, Німеччині, Туреччині, Словаччині, Єгипті, Угорщині… Діабет не обмежує мене ні в чому, окрім їжі.  Шкода, що більшість людей вважає, ніби це страшна хвороба. Для мене – це спосіб життя. Думаю, найважливіше – зрозуміти й усвідомити це».

 

...Тим часом Валентин Штефаньо наповнює формочки кремом, накриває бісквітами і відправляє до спеціального шокера – охолоджуватися. Готові фрукти з карамелі розфарбовує, все з’єднує докупи. «Звичайні солодощі для малечі з цукровим діабетом – табу. Я спілкувався з батьками, чиї діти мають таку недугу, і віднайшов ті продукти, якими вони зможуть поласувати. Діабетичні кондитерські вироби мають бути некалорійними, з фруктів, знежирених молока, йогурту, сиру. Варто тільки дотримуватися міри, тоді все буде гаразд». 

 

Кілька годин – і карамельна скульптура з тортом на палітрі і букетом із фруктів завершена. Малеча в захваті, батьки – у черзі за рецептом. Щоправда, довелося композицію трохи зіпсувати – ну дуже вже хотілося поласувати палітрою, себто самим тортиком.

Шматочок за шматочком – і діти щиро радіють. Таке солодке і нешкідливе свято буває в них не так часто.